Дидактична гра «Знайди слово» привертає інтерес та удосконалює навички читання, просторове мислення, підвищує грамотність дитини.

Діти та соцмережі: 5 корисних порад батькам.

Соціальні мережі стали звичними реаліями життя не лише дорослих, а й дітей. Сервіси дозволяють школярам спілкуватися із однокласниками, консультуватися із викладачами з питань навчання. Не менш важливо для тинейджера (а часто в пріоритеті) слідкувати за публічними особистостями та зірками у соцмережах, демонструвати свою приналежність до цього віртуального світу. Так і отримуємо поголовне й нерідко надмірне захоплення майданчиками Instagram, Facebook.

Чи потрібні соцмережі дитині? У чому полягає небезпека соціальних мереж для дітей? Яку стратегію поведінки обрати батькам, щоб захистити від можливих ризиків та при цьому не втратити довіри чада? Дізнаємося нижче.

Соцмережі: шкода і користь

Результати досліджень свідчать, що діти віком від 10 до 15 років щоденно проводять на популярних майданчиках для спілкування не менше 3 годин на день, а близько чверті підлітків буквально «зависають» у віртуальному світі. На перший погляд, несприятливий для батьків факт, але є у цьому і свої переваги.

• Тренування комунікативних навичок

Підростаючи, дитина вчиться взаємодіяти з іншими членами соціуму, а інтернет допомагає «прокачати» вміння спілкуватися, розрізняти добро і зло. Розумне користування мережами та алгоритми схвалення (лайки, твіти) дозволяють влитися до системи правил суспільства, знайти нові знайомства та «тестувати» різні моделі поведінки.

• Корисна інформація у відкритому доступі

Соціальні мережі для школярів – джерело інформації. Саме в Інстаграм та Фейсбук діти обмінюються думками про новий альбом популярного виконавця, книгу-бестселер, допомагають один одному у вирішенні домашнього завдання, врешті-решт.

• Альтернатива небажаному дозвіллю

У 2007 році популярність Фейсбук та Твітер стрімко росте, і з цього моменту відзначається зменшення кількості ранніх вагітностей, а також зниження рівня вживання тинейджерами алкоголю, наркотиків, куріння. Все це можні розцінити позитивно за умови, що просиджування перед монітором не несе ще більшої загрози дітям.

• Глобальна комунікація

Немає нічого кращого, аніж знайти однодумців, близьких за духом однолітків десь на іншій півкулі та відчути себе таким, якого розуміють. Спілкування з іншими людьми в соцмережах – не завжди зло, якщо ці зв’язки рятують від самотності та відчуття несхожості із натовпом.

Небезпеки соціальних мереж для дітей полягають ось у чому.

1. Контакти із незнайомцями, що несуть потенційну загрозу та можуть нанести психологічну чи фізичну шкоду дитині.
2. Руйнівна за характером інформація, що шокує та спотворює світосприйняття.
3. Шахрайство в інтернеті: зловмисники можуть дізнатися у дітей особисті дані – номер телефону, банківської картки тощо.
4. Посилення залежності від суспільної думки, низька самооцінка.
5. Час, який можна провести на спортивних тренуваннях чи спілкуючись у реальності із друзями.

Висновок – соцмережі корисні і разом з тим можуть негативно впливати на дитину. Щоб батьківський контроль у соцмережах був ефективним та не послабляв зв’язків у родині, навчіть дитину правилам поведінки в інтернеті.

Правила поведінки у соцмережі для дітей

Батькам, що далекі від інтенсивного віртуального спілкування, закони життя соцмереж можуть здатися складними. Насправді, захистити дитину від ризиків реально, головне – зрозуміло та своєчасно пояснити базові правила безпеки.

1. В інтернеті зберігається вся інформація про користувача. Розкажіть дитині, що викладена та пізніше видалена публікація може використовуватися зловмисниками. Тому дописи на майданчиках не мають інформувати інших про важливі факти вашого життя. Щоб зробити спілкування безпечним, потрібно вимикати функцію геолокації, а також не робити знімки, які можуть повідомляти про приватне життя (наприклад, не варто фотографуватися на фоні номера будинку, у якому ви проживаєте).
2. Закритий акаунт – гарантія того, що недоброзичливці не потраплять до профілю школяра. Інший важливий момент – при додаванні друзів потрібно ретельно перевіряти сторінки незнайомців, адже ріст підписників для підлітків особливо привабливий, чим користуються злочинці.
3. Під час спілкування із новими приятелями не повідомляти особистої інформації та не скидати сімейні фото.
4. Ні в якому разі не погоджуватися на зустрічі у реальному світі. Якщо віртуальний друг демонструє наполегливість чи вчиняє психологічний тиск з метою зближення, задача підлітка – повідомити про це батьків.
5. Останнє правило – для батьків. Після прочитання багатьох шокуючих історій про ризики в інтернеті легко скотитися до тотальної заборони та ізоляції тінейджера. Ефективніше та розумніше навчити дитину користуватися сервісами, не втрачаючи авторитету та довіри сина/дочки.

 Чистомовки – ритмічний мовленнєвий матеріал, у якому містяться різні за складністю звуки, склади і слова. Завдяки римі заняття проходять у веселій ігровій формі, що благотворно впливає на сприйняття і запам’ятовування матеріалу, на формування правильної дикції дітей. Одним із важливих завдань є розвиток мовленнєвої культури дитини, удосконалення їх дикції, голосового апарату, формування правильної артикуляції.У роботі з дітьми доцільно використовувати спеціальні ігрові вправи, які допоможуть усунути неправильну та закріпити у дітей правильну вимову найбільш проблемних звуків, сприятимуть чистоті та загальній культурі мовлення. У педагогічній практиці чистомовки належить вагома роль ще й тому, що вони у формі цікавої гри розвивають увагу і повагу до кожного вимовленого звуку, слова, спонукають до чіткості, виразності та ясності мовлення.

 Математичні розмальовки

Математичні розмальовки розвивають дрібну моторику, посидючість і акуратність, допомагають дізнатися більше про навколишній світ, знайомлять з усіма розмаїттями кольорів і відтінків.
Один зі способів зацікавити дитину до вивчення математики – математичні розмальовки. Розв’язання нескінченних стовпчиків прикладів швидко втомлює дитину. А от розмальовки, де треба знайти значення виразу і розфарбувати частину малюнку певним кольором – захоплююче і цікаве завдання.
Таким чином дві звичайні речі, розмальовки і приклади, стають незвичайним і цікавим завданням – математичною розмальовкою!

Використання LEGO_технології у вихованні учнів початкової школи.

 Основним видом діяльності школярів є гра. Робота з конструктором ЛЕГО дозволяє молодшим школярам у формі пізнавальної гри дізнатися багато важливих ідей і розвинути необхідні в подальшому житті навички. Відбувається знайомство з навколишнім світом за допомогою гри та творчості.

Завдяки цій технології:

• дитина користується тільки виразними засобами (інтонацією) без міміки і пантоміміки;
• атмосфера майбутнього інсценування або відтворення завдань породжує в учасників потужні стимули, викликає у них сильні відчуття, пов'язані з детальним обмірковуванням образів героїв, яких їм треба змоделювати, озвучити (зіграти);
• завдяки LEGO на заняттях створюється атмосфера, в якій діти відчувають себе господарями, творцями;
• саме конструювання перетворює персонаж з абстракції в реальність і дає можливість дитині уявити собі героя як живого;
• активізується словниковий запас дитини, розвивається творчість дітей, формуються навички діалогічного мовлення;
• на етапі роботи з конструювання моделей діти вчаться працювати у групі з 2-4 чол, дає позитивні результати: вони вчаться спілкуватися, бути терпимими один до одного і до невдач товариша, частіше приходити на допомогу один одному;
• у процесі конструювання та інсценізації діти переживають події ще раз;
• створюється атмосфера змагання.

Отже, використання LEGO на заняттях своїм змістом, формою організації та результативністю сприяє формуванню вміння аналізувати, порівнювати, зіставляти, виділяючи характерні особливості героїв, подій і т. д., що впливає на розвиток уваги, спостережливості, пам'яті, просторових уявлень, уяви.

Добре організована робота з конструктором LEGO має великий виховний потенціал: допомагає виробляти певні якості особистості – посидючість, терпіння, взаємоповагу, охайність.

Все це разом узяте і дозволяє активізувати мислення, формувати стійкий інтерес до організованості.

В результаті аналізу формується самооцінка й усвідомлення оцінки себе іншими людьми (рефлексія).

Завдяки використанню конструктора LEGO на заняттях, діти стають активними учасниками заняття, усвідомленими стають знання учнів, більш надійними навички. 

 «Читання — це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе».

В. О. Сухомлинський

Читання розвиває уяву, розвиває кругозір і покращує пам’ять, розвиває логічне мислення і, зрештою, допомагає краще розуміти себе, оточення і наше життя загалом. Вагомі причини для того, щоб читати самим і заохотити до читання своїх дітей.

Щоб дитина із задоволенням і бажанням читала, треба щоденно їй читати вголос. Навіть якщо дитина вже вміє читати сама, вона чекає, щоб їй почитали дорослі. Цей духовний і емоційний контакт — важливий момент у досягненні мети. Тільки на цікавому матеріалі, тільки у доброзичливій обстановці, тільки в ігровій діяльності вдається залучити дітей до систематичної розумової праці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити у свої сили.

Доведено, що лише шість хвилин читання знижує рівень стресу на 65%. Навіть від нудьги рятує. Ритміка та захоплюючий сюжет художньої літератури дозволяють відволіктися від своїх проблем та заспокоїтися.

Виявляється, читання для дітей може бути простим і приємним заняттям. Досить приділяти 20 хвилин на день розвитку цієї навички – і дитина почне читати краще. Ці тексти стануть вам у нагоді, для повсякденного читання.

 

19 січня - Водохреща або Йордан

Ще не встигли прийти свята як скоро вони відійдуть. Як співається в коляді: «А той третій празник – Святе Водохреща». Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. Однак, ці свята слід розрізняти.

Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег - з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

Свято Богоявлення у перші віки християнства вважалося збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного помноження хліба. Тому й сьогоднішню назву свята «Богоявлення», як стверджує у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.

Обряд Водохреща та свячена йорданська вода

Опівночі перед Водохрещам вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але... ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрещам вода — цілюща; вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.

Ще за тиждень перед Водохрещам колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі — «спеціалісти» прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата».

Вранці у церкві відбувається Богослужіння. По Богослужінні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев'яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній...», за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком — народ. До річки на Водохреща йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Хлопці ще несуть з собою голубів, а мисливці — рушниці, заладовані клейтухом. На колишній Гетьманщині, де ще козацька традиція не згасла зовсім, парубки та молоді чоловіки їхали до річки на конях, заломивши по-козацьки сиві шапки.

На річці, біля хреста весь похід зупиняється і стає на льоду великим барвистим колом, що здалека яскраво вимальовується на тлі білого снігового покривала.

Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...» У свою чергу мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають з рук голубів, які хмарою літають над «Йорданню».

Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. Всі, хто приїхав на «Йордан» кіньми — чи то верхи, чи то саньми — набирають відрами з ополонки воду і напувають своїх коней — «щоб хвороби не боялися та міцніші були».

Від найдавніших часів християнська Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи "водичкою-йорданичкою". Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини. Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі. Деякі священики навіть переконані, що не існує ліків кращих за святу воду. І що цікаво незрозумілим залишається той факт, як свячена йорданська вода не псується, не смердить, і може довго зберігатися. Кажуть, що, може, срібло помагає, яке є на багатьох хрестах у священиків.

До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина «оновлюється» для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно має бути присутньою під час освячення храмів, житлових і господарських будівель, а також усіх предметів, які використовуються під час богослужіння.

Йорданські традиції

Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат...

Поки мати або старша дочка подасть на стіл обідати, батько бере з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочить їх у свяченій воді і кропить все в хаті та в господарстві; потім бере ще крейду і пише хрести на образах, сволоці, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п'ють свячену воду, оскільки вважається, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу.

По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в «йорданській воді» — «щоб були рожеві лиця». На Гуцульщині хлопці водять своїх дівчат до ополонки — «щоб сі умила та красна була».

В місцевостях понад Дніпром було колись чимало вірувань та прикмет, пов'язаних з «Йорданню». Так, коли процесія йшла на річку, то «знаючі» люди придивлялися: якщо перед хоругвами пролетять горобці — нещасливий рік для дітей, граки — для молодих людей, а як про¬летять гуси, то старі люди цього року будуть дуже хворіти, а то й — боронь, Боже — вмиратимуть.

Якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то на весні у відповідний день тижня — в п'ятницю, четвер і т. д. — треба сіяти ярову пшеницю: «вродить, як гай!»

Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліби в даному році будуть чисті, а якщо понурий, небо вкрите хмарами — у хлібі буде багато «сажки» (зони).

Попіл після Різдвяних Свят не можна зберігати — ні в хаті, ні в дворі, бо «буде пожежа»; ввечері ж на Водохреща його треба винести на річку і висипати на лід.
В той момент, як священик занурює хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну на протязі цілого тижня після Водохреща — «щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів».
«Моя теща, — згадує Свирид Галушка, — цілий місяць, було, і сама на річку не йшла, і інших не пускала — така була завзята проти чортів! ... Жінка не раз жартома сперечалася з нею: «Та що вони вам, мамо, зробили ті чорти — що ви на них так напосілися?» Де там!... і слухати не хотіла».

Дівчата, набравши з освяченої ополонки води, наливали у велику миску, на дно клали пучок калини або намисто і вмивалися — «щоб лиця красні були».

На Слобожанщині є повір'я, що в день Водохреща буває така хвилина, коли вода перетворюється на вино. Розповідають: один купець їхав з ярмарку і заїхав на річку коні напувати; але замість води він знайшов вино. Тоді купець напився, набрав з собою в посудину і поїхав. Не від'їхав він і однієї верстви, як захотілося йому знову напитися вина; але не довелось, бо в посудині була вже вода: вино знову перетворилось на воду.

Якщо перед обідом на Водохреща господиня місить тісто на пироги, то, витягнувши руку з тіста, не обтирає її, а йде в сад і обв'язує яблуневе дерево соломою, примовляючи: «Щоби сь на той рік родили яблука такі добрі і м'які, як тісто». Цікаво, що в західній Англії в дні Різдва Христового господині йдуть у сад і вклоняються яблуням, щоб ці дерева в наступному році щедро родили.
На колишній Гетьманщині парубоцтво мало такий звичай: по обіді на Водохреща сходилися на льоду хлопці з двох сусідніх сіл або двох «кутків» того самого села і билися навкулачки — хто кого переможе! Переможці забирали собі «орден» — хрест, вирубаний на льоду.

На Полтавщині був колись звичай на Водохреща вчити коней і молодих волів. Молодими кіньми їздили доти, доки вони не вкривалися потом, а спітнілих кропили «йорданською» водою — «щоб здорові і слухняні були».

Якщо ввечері зустрінеться в лісі вовк, то треба казати: «Де ти, вовче, був тоді, як Ісуса Христа на Йордані христили?» Вовк злякається, втече і більше на очі не з'явиться.

Як бачимо, в народних віруваннях часто зустрічається згадка про вовка. Цей хижак має тотемнічне значення (тотем — тваринний або рослинний символ) не тільки в українського, а й в багатьох інших народів, в першу чергу народів Східної Європи, де вовки звичайно водяться. Колись вовки завдавали не абиякої шкоди нашим селянам, нищачи свійських тварин. Поліщуки ділять вовків на дві породи: великих — «конюхів» з сірим хутром і малих — «свинятників» з хутром темнобурим. Зоологи не визна-ють такого поділу і вважають, що це залежить від віку звіра: старші — більші і сиві, а молодші — менші й темніші. Років з пів сотні тому вовки в Україні майже зникли, шкоди від них великої не було, а під час останньої війни, взимку 1942-го року, їх з'явилося знову багато, і вони як і колись, завдавали значної шкоди.

У цей день колядники приходять до кожної оселі з віншуваннями та щедрівками. У Буковині довго зберігався звичай серед парубків — співати величальних пісень у хаті господаря:

Гей, ти, пане господарю,
В тебе в дворі, як у раю:
В тебе верби груші родять,
В тебе дочки в злоті ходять,
В тебе сини в царя служать,
Царевочку собі дружать,
В царя дочку заручили
Та й додому пригостили.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в дворі, як у раю:
В тебе воли половії,
В тебе плуги золотії,
В тебе двори все кедрові,
В тебе столи калинові,
На них скати все ллянії,
На них блюда циновії.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в полі, як у раю:
В тебе лани, як загаї,
В тебе хліби, як Дунаї,
На них жита, як жар, ситі,
А пшениця — як столиця,
В тебе вівси жубровії,
А ячмені золотиї.
Гей, ти, пане господарю,
 В тебе в колі, як у раю:
В тебе коні все турецькі,
В тебе зброї все стрілецькі,
В тебе воли, як стодоли,
А корови, як бороги,
В тебе вівці гори вкрили,
В горах зруби без рахуби.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в скринях, як у раю:
В тебе скрині кованиї,
В них червоні небранії,
В тебе шуби соболеві,
Горностаї королеві,
А жупани — як у пана,
А контуші всі в кожусі.
Гей, ти, пане господарю,
Щасти, Боже, із Йорданом,
І з водицев, і з царицев,
З усім домом, з усім добром,
І з твоєю дружиною,
І з твоєю челядкою,
І з синами-соколами,
І з дочками, як чічками.
Господарю, як королю,
Щасти, Боже, з усім двором,
І з челядкою багатою,
І з ролями, і з ланами,
І з сусідами, і з панами,
І з Господом Христом Богом,
На здоров'я, на літ много!
Дай, Боже!

За таке привітання господар обдаровував, бувало щедрівників грішми на церкву. Береза, дякуючи господареві, каже:

«Що ми казали, аби так воно і сталося — і вам, і нам, і сему щасливому двору, і всему миру посполу. Най у вас святиться, веселиться, святая йорданськая водиця, як нині, і в рік, і від року в рік, і на цілий вік. Дай, Боже!»

У деяких місцевостях Поділля та в Гуцульщині в цей день святять «трійцю» — три свічки, зв'язані квітчастою хусткою, намистом і барвистими стрічками. До цього ще додають пучки червоної калини та сухих квітів — безсмертників, або васильків. З «трійцею» йдуть на «Йордан» переважно жінки і дівчата. Під час Богослужіння «трійця» запалюється від свічок, що горять на престолі. Коли вода вже посвячена, то перед тим, як іти додому, «трійцю» гасять, занурюючи свічки в ополонку, де відбувалося свячення води.

Як бачимо, «Йордан» або Водохреща — це чисто християнський звичай, що прийшов до нас на Україну разом із християнством і зайняв одне з найповажніших місць серед традиційних свят нашого народу.

О. Воропай "Звичаї нашого роду".

А опісля...

Наступного після Водохреща дня (20.01) люди справляли "посвятки" - тобто переходили до звичайного трудового ритму, та відзначали свято Івана Хрестителя. Остаточно роздавались тваринам ритуальні продукти з покуті й планувалась робота по господарству. Господині діставали свої починки (полотно, нитки й ін.), які перед Різдвом ховалися подалі від гріха, "щоб лихий ниток не плутав". З посвяток (20.01) вже знімались табу на відвідування корчми чи шинку, які діяли в Свята ("бо вода не посвячена"). Також жінкам вже дозволялося ходити по воду, чого вони не могли робити в свята.

Після Йордану наступали кількатижневі м'ясниці, під час яких ще можна справляти весілля і співати пісень. Після м'ясниць наступає найсуворіший Великий піст. Про нього кажуть так: "Великий піст усім притисне хвіст".

І ще кілька народних прикмет на Водохреща

• Якщо все небо буде похмурим, то всякому хлібу родитися добре; якщо ж тільки на сході - добре вродить жито,  на  півдні  -  просо,  на півночі - гречка.
• Якщо цього дня ясна й холодна погода - на посушливе літо, похмура й сніжна - на рясний урожай.
• На Богоявлення сніг іде - до урожаю, ясний день - до неврожаю.
• Вірили, якщо, йдучи на Йордан, пролетять поперед хоругв горобці, то велика смерть на дітей, граки - на молодь, а гуси - на літніх.
• Під час освячення води йде сніг - добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.
• Якщо вдень випав іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю.
• Йде сніг - на врожай гречки: зранку - ранньої, вдень - середньої, а ввечері - пізньої.
• Коли на Водохрещі випав повний місяць - бути великій воді.
• Якщо в цей день зоряна ніч - вродять горіхи і ягоди.
• Йде лапатий сніг - на врожай.
• Якщо похмуро - хліба буде вдосталь.
• На Водохрещі день теплий - буде хліб темний.
• Коли на Водохреща риба табунами ходить - на рої добре.