Прогулянка і  рухливі ігри на свіжому повітрі 

Настільні ігри на ГПД

  

Перший раз на групі продовженого дня

Моральне виховання як основа вихованості молодшого школяра.

"Кожна мить тієї роботи, що називається вихованням, - це творіння майбутнього і погляд в майбутнє".
В. О. Сухомлинський

Виховання дітей – дуже складна, тонка і відповідальна справа. З незапам’ятних часів люди мріяли про гармонійну людину. Ще І. Г. Пестолоцці створив концепцію гармонійного розвитку особистості. Він ставив метою інтелектуальний, моральний і фізичний розвиток, удосконалення "сил розуму, серця і руки".

Відомо, що вихованість – якість особистості, яка визначає в повсякденній поведінці людини її відношення до інших людей. В основі такого відношення лежать повага і доброзичливість до кожної людини.

Молодший шкільний вік – особливий етап у формуванні ставлення людини до навколишнього світу, коли визначається спрямованість особистості – громадська, колективістська, чи, навпаки, егоїстична, індивідуалістська. Цей вік сприятливий для формування основ культури поведінки. Молодші школярі вже здатні сприймати вимоги до себе, вони піддатливі зовнішньому впливові, схильні до наслідування.

Поняття "духовне багатство особистості" стосовно молодшого школяра включає в себе оптимальний для цього віку рівень розвитку інтелектуальної, емоційної, діяльно-практичної сфер особистості, потребу в знаннях і ширину світогляду, розвинуте уявлення, прагнення до творчості.

Одним з аспектів духовного виховання є моральне виховання дитини. Я вважаю, що виховна робота має одночасно спрямовуватися й на всебічний моральний розвиток учнів, і на розв’язання цілком конкретних для певного етапу виховання завдань. При цьому не можна не зважати на нерівномірність морального виховання, неоднакову активність дітей у різних сферах діяльності.

Про рівень вихованості учнів можна судити з їх висловлювань і міркувань про себе, товаришів, інших людей, з різноманітних питань етики і моралі, безпосередньої поведінки і діяльності у різних ситуаціях. Уже на початку роботи важливо з’ясувати, які моральні уявлення склалися у дітей, виявить недоліки в їхньому вихованні, причини порушення норм і правил поведінки.

А причини ці бувають різні: учні не знають, як слід поводитися; знають, але не вважають норми і правила обов’язковими для себе, не бажають поводитися правильно; дорослі, що оточують дитину, не показують зразків моральної поведінки; розбіжність у вимогах батьків і педагогів примушує дитину пристосовуватися до суперечливих виховних впливів. Усе це вчитель повинен знати й ураховувати в роботі. Тому виховну роботу в класі я починаю з дослідження сім’ї, спілкування з дітьми. Матеріали педагогічних спостережень зберігаю, періодично аналізую, порівнюю, роблю з них висновки.

Розвиток дитини відбувається постійно. Щоб вміло і цілеспрямовано керувати становленням дитини, необхідна постійна і чуйна увага до світу її думок, почуттів, дійсне знання усього, чим вона живе, про що мріє. Не можна розглядати кожну із сторін виховання як ізольований, самостійний процес, всі ці сторони взаємопов’язані.

Для формування духовного багатства особистості молодшого школяра необхідні:

• єдність і взаємозв’язок різних сторін духовного розвитку;
• повсякденна орієнтація та розвиток творчого потенціалу кожної дитини;
• розширення і поглиблення діяльності учнів;
• розвиток інтелекту, почуттів, волі.

Роботу з морального виховання дітей я уявляю як послідовне розв’язання таких завдань:

• розширювати, поглиблювати і систематизувати знання дітей про моральні норми і правила культурної поведінки;
• викликати у школярів активне бажання культурно поводитися, додержуватися морально-етичних норм, виробляти негативне, неприязне ставлення до антигромадських виявів у навколишньому житті;
• формувати турботливе ставлення до оточуючих людей, до природи;
• розвивати вміння школярів справедливо оцінювати свої і чужі вчинки, узагальнювати й нагромаджувати досвід моральної поведінки.

Діти стали школярами, тому багато чого будуть робити вперше. І від того, якими будуть ці перші кроки в школі, залежить часто і подальше відношення дитини до навчання, до праці, до своїх однолітків, до інших людей. Кожна дитина має свої позитивні якості: один вже гарно читає, другий вміє малювати, третій дуже спостережливий і може гарно розповісти про те, що він бачив, четвертий особливо спритний і швидко бігає.

Важливо це підмітити і показати сильні сторони кожного всьому дитячому колективі. В той же час майже у кожної дитини є слабкі сторони: один задається, другий ліниться, третій більше міркує про власний успіх, четвертий дає обіцянки, але не виконує їх. Організовуючи життя дитини, треба будувати виховання так, щоб долати ці недоліки. Важливо оцінювати успіх дитини не в порівняння з успіхами інших, а оцінювати досягнені нею результати, співставляючи її теперішні успіхи з минулими, підкреслюючи її розвиток і просування.

Багато важливих рис духовного світу дитини, її морального обличчя закладається в початкових класах. Саме тут дитина отримує основи знань, тут формується і розвивається особливості її характеру, волі, моральності. Якщо у вихованні дитини в початкових класах будуть якість огріхи, то ці вади, навіть якщо вони не помітні в початкових класах, обов’язково проявляються пізніше.

Вчитель початкових класів повсякденно вчить дітей розрізняти гарні і погані вчинки людей. Цьому присвячено зміст багатьох уроків читання, бесіди з учнями. Розбір подій дитячого колективу. Так у дітей поступово формується явлення про моральну поведінку.

Моральна освіта молодших школярів передбачає головним чином створення у них моральних уявлень, виховання моральних почуттів та досвіду моральної поведінки. Вчителю, який працює з тим чи іншим матеріалом на уроці, доводиться вирішувати як дидактичні, так і виховні завдання.

Виховні можливості учбового процесу приховані перш за все в його організації. В колективній діяльності чинником виховання стають самі умови, характер стосунків. Спілкуючись, діти вчаться працювати в колективі, співробітничати. За правильно організованого уроку успішно розвиваються такі моральні якості, як колективізм, відповідальність, чесність, культура поведінки.

Взаємини обумовлюються методами, способами і формами проведення уроку. Методами навчання не тільки вчать, передають знання, формують уміння. А й організовують учбову працю, спонукають до активної роботи, впливають на характер взаємин, що складаються. За їх допомоги створюються проблемні ситуації, висуваються такі пізнавальні та практичні задачі, які вимагають від учнів вольових зусиль, напруження думки й пам’яті. Тут стимулами самоорганізації є позитивні емоції й інтерес, що виникає у ході творчого надбання знань.

Кожний метод навчання може бути використаний з метою виховання. На уроках письма та математики складні у смисловому відношенні вправи містять у собі пошукове завдання, мають творчий характер і вимагають інтенсивної, вдумливої роботи. Виконуючи такі вправи, учні набувають звички переборювати труднощі, привчаються до організованості й самостійності.

Зміст підручників надає вчителю багатий матеріал для проведення виховної роботи на уроці, яка б формувала свідомість учнів, їх уявлення про найпростіші норми моралі, правилах людських взаємовідносин. Особливе значення в цьому змісті слід відвести книгам для читання з української та російської мови, матеріалу підручника "Я і Україна". Вміле використання матеріалу цих підручників з виховною метою дозволяє вчителю вести систематичну роботу по формуванню моральних уявлень дітей.

На характер стосунків у процесі навчання впливає правильне поєднання індивідуальних, парних, групових і колективних форм організації роботи учнів на уроці. Поєднання різних форм уроку активізує спілкування й товариську взаємодопомогу. Школярі краще пізнають один одного. Вчаться ділитися досвідом, передавати свої знання.

Учні знайомляться з основними моральними нормами на яскравих прикладах з навколишнього життя, літератури і з власного досвіду.

На хід уроку, організацію діяльності учня та його моральне виховання впливає контроль і оцінка. Контроль організовує роботу школяра. Підвищує його відповідальність, формує уміння самоконтролю.

Цілісний підхід до організації уроку потребує вмілого використання методів виховання і перш за все методів організації діяльності і поведінки – виховних ситуацій, змагання, ігрових прийомів, схвалення і заохочення.

На уроках часто виникають і створюються різні за значенням і змістом ситуації, що можуть вирішувати конкретні виховні задачі. Особливо велике виховне значення має ситуація успіху, яка викликає радість навчання, бажання дружно працювати.

На організацію уроку, підвищення його виховної ефективності впливають ігри та ігрові прийоми. Гра організовує, привчає учнів до порядку, підвищує активність, увагу й спостережливість. Під час гри дитина переборює невпевненість, відкриває в собі нові сили, творчі можливості. У всіх ігрових ситуаціях обов’язковою умовою для підсилення їх виховного значення є прояв старанності, пильності, чесності, скромності. Товариської взаємодопомоги.

Робота з виховання дитини – процес систематичний. Важливо, щоб діти, систематично отримуючи моральні знання і уявлення, опинялися в життєвих ситуаціях, які б сприяли емоційному переживанню отриманих знань, їх усвідомлення і закріплення.

Як відомо, знання моральних норм і правил ще не є гарантією вихованості. Щоб досягти їх свідомого виконання, потрібне тривале вправлення в різноманітних видах спеціально організованої діяльності: суспільно-політичній, трудовій, художній, спортивній тощо.

Такі методи стимулювання дитячої діяльності, як гра, змагання, створення громадської думки, допомагають долати недоліки, виробляти свідому дисциплінованість, заохочувати дітей до сумлінного виконання обов’язків. При цьому я прагну, щоб виховна робота приваблювала дітей змістовністю та емоційністю, викликала в них інтерес і активність, заохочувала до самоаналізу, самооцінки.

Для досягнення поставленої мети я намагаюсь урізноманітнювати виховні заняття, проводячи їх у формі:

• бесіди ("Культура поведінки у школі", "З добрим водися, а лихого стережися", "Твої обов’язки в сім’ї", "Кого можна назвати справжнім другом");
• рольові гри ("Хто першим вітається", "В гостях у Мойдодира", "Так чи ні?");
• усного журналу ("Якщо добрий ти", "Про зошит, карту, олівець", "Про братів наших менших");
• заочної подорожі ("До бабусиної скрині", "В гості до казки", "Моя Вітчизна – Україна");
• інсценізації віршів, казок, оповідань;
• спортивних змагань ("Веселі старти", "Ми – олімпійці");
• конкурсів ("На загадку є відгадка", "Зошит посміхається");
• вікторин ("Хто самий розумний", "Що? Де? Коли?", "Можна – не можна");
• трудових операцій ("Книжкова лікарня", "Речі у твоєму портфелі", "Моя парта");
• свят ("Моя мама краща в світі", "Золота осінь", "У світі казок", "Новорічне свято", "Хвала хлібу");
• прогулянок, екскурсій.

Особливо вдалими вважаю класні години, які проводяться у нетрадиційних формах. Так класну годину "Світ людських відносин" я проводила у формі гри телевізійного клубу "Що? Де? Коли?" На дошці – зображення сови – символу мудрості, до нього прикріплені конверти з питаннями у формі ситуацій, на які діти колективно повинні відповісти. Учні діляться на команди, обирають капітана. По черзі капітани виходять до дошки, беруть конверт і читають усьому класу питання. В конвертах містяться питання – ситуації такого змісту:

"Опираючись на ціпок, йде старий чоловік. Він зупиняється, щоб відпочити. І знову дибає. Хлопці, які спостерігали за ним, почали наслідувати його ходу, згорбилися, ледь передвигають ноги. Діти весело сміються.

Що ви можете сказати про таких хлопців?"

В одному конверті було одразу три питання – це означало бліц-турнір. В другому конверті – музична пауза, яку ми з задоволенням провели танцюючи вальс. А в кінці вікторини була прочитана стаття Л. М. Толстого "Бесіди з дітьми з моральних питань".

Такі форми виховної роботи урізноманітнюють класні години і викликають активність навіть у пасивних дітей.

Знання про взаємини між людьми молодші школярі здобувають з книжок, від учителя, батьків, інших людей, з власного досвіду спілкування з дорослими і ровесниками.

Ефективність виховної роботи педагога у багатьох випадках залежить і від його уміння працювати з батьками, знаходити спільну мову, спиратися на їх допомогу і підтримку. Тому паралельно з виховною роботою у класі я проводжу й роз’яснювальну роботу з батьками. Мною підібрані теми для обговорювання з батьками з питань морального виховання дітей. Форми і методи роботи з батьками різноманітні. Це і проведення батьківських зборів, групові і індивідуальні бесіди з батьками, залучення батьків до безпосередньої роботи з дітьми, спільні справи класу.

У формуванні культурної поведінки, свідомої дисципліни тісне співробітництво, взаємодія школи, сім’ї, громадськості має особливе значення.

Про ефективність виховної роботи свідчить те, наскільки добре діти знають і вміють виконувати правила поведінки; наскільки цінними для них вважаються доброта, чуйність, справедливість, ввічливість; чи вміють діти поступитися один одному, піклуватися про інших; як уміють виконувати свої обіцянки; наскільки сміливо й рішуче виступають проти недоліків, несправедливості, грубості.

Глибше пізнавати дитину мені допомагають методи спостереження, бесіди, анкетні опитування, обстеження умов життя і виховання, аналіз творів тощо.

Моральний розвиток особистості – процес, що триває протягом усього її свідомого життя. Виховання – це друге народження. І нам, педагогам і батькам, треба пам’ятати слова Я. Корчака "Виховання дитини – це не втішна розвага, а завдання, яке вимагає капіталовкладень – важких переживань, зусиль, безсонних ночей і багато, багато думок". 

Рухливі ігри під час проведення занять в групі продовженого дня

«Швидко по місцях!» Усі гравці шикуються в одну чи дві колони і витягують руки вперед, злегка торкаючись ними плечей попередніх гравців.  За сигналом ведучого: «Розбіглися!» — усі діти розбігаються в різні боки. За другим сигналом: «Швидко по місцях!» — усі мають вишикуватись у початкове положення. Хто з гравців найшвидше стане на своє місце і правильно витягне руки, стає переможцем. Якщо гравців дві колони, то виграє група, що вишикувалася першою.   Шикування на початку гри можуть бути найрізноманітніші, залежно від рівня підготовленості дітей, їх можна вишикувати у дві шеренги і запропонувати схрестити руки із сусідами. Можна виши­кувати в колону по двоє чи запропонувати сісти або стати на коліна; можна вишикувати у два кола, руки покласти на плечі сусідів тощо. «Космічні перегони» Гравці утворюють команди. Кожній команді потрібен великий м'яч. Мета гри — простежити, яка команда перша освоїть космос. Перший гравець з кожної команди пробігає через кімнату з м'ячем і котить його назад до наступного гравця. Та команда, яка перша перетне кімнату, виграє і стає володаркою космосу. «Одвічний рух» Усі учасники гри сідають у коло. Один гравець починає показувати фізичні рухи (махати рукою, тупотіти ногою тощо). Гравець, що праворуч нього, має повторити його рух і додати щось своє. Третій повторює рухи обох і додає своє тощо. Той, хто не може згадати хоча б одну дію чи робить рух у неправильному порядку, виходить з гри. «Скакалки» Ви правильно здогадалися: «скакалки» — це ігри зі скакалкою. Але і тут дитяча фантазія видумала стільки несподіваних варіантів, що «скакалки» можуть за своєю цікавістю змагатися з будь-якою азартною грою.Приміром, варіант «Дзеркало». Ведучий стрибає зі скакалкою, змінюючи через кожні десять стрибків спосіб стрибання. Інші учасники гри повторюють рух із максимальною точністю. Тут велике поле для вигадки — стрибки, схрещуючи і розводячи руки, і високо піднімаючи коліна, і крутячи скакалку так швидко, щоб вона встигла зробити два оберти за один стрибок, тощо. Хто перший помилиться, той і програв. «Унікали й оригінали» Розділіть групу на дві чи більше команд. Кожна стає в колону за каштаном. Через чотири-п'ять метрів зробіть фініш. За сигналом перша дитина з кожної команди біжить до фінішу і назад, передаючи естафету наступному гравцеві. Команди змагаються в оригінальності. Наступний гравець має досягти фінішу іншим способом: стрибками, підскоками тощо, але не повторюючи рухів. «Феєрверк»Гравці вибирають по одному спритному гравцеві з команди. Ті мають утримати одночасно в повітрі спочатку два, а потім три, чотири, п'ять порожніх, різнобарвних, одноразових целофанових пакетів, підкидаючи їх двома руками. «Алфавіт» При кожному стрибку гравець має назвати одну з букв алфавіту (спосіб стрибання має бути складним, щоб важко було безпомилково стрибнути тридцять три рази, називаючи всі букви алфавіту). Зробивши помилку, гравець має відразу назвати рослину на цю букву чи тварину, чи місто, про що домовляються перед грою. Якщо це вдалося зробити відразу, гравець може починати стрибати спочатку, якщо ні — черга наступного гравця. Завдання учасника гри — пройти всі букви алфавіту. «Золоті ворота» Двоє ведучих, узявшись за руки зверху, утворюють ворота і співають пісню: Золоті воротаПропускають не завжди. На перший раз прощається, На другий раз забороняється, А на третій раз — не пропустимо вас!Усі інші учасники, поки лунає пісня, пробігають крізь «ворота». На останні слова ворота зачиняються, хто «упіймався», виходить з гри. «Ми веселії  хлоп'ята» На протилежних сторонах майданчика чи зали відзначаються лініями два «будинки», де «мешкають» дві команди. Відстань між ними 15—20 кроків.По черзі гравці проказують хором: «Ми веселії хлоп'ята. Любим бігати і грати. Ми веселії хлоп'ята, спробуй нас наздогнати!» У цей час одна команда виходить зі свого«будинку» і «хизується» перед супротивниками. Останні мають право починати ловити, коли будуть вимовлені слова: «Спробуй нас наздогнати!»  Ті, кого спіймали до лінії «будинку», переходять до команди суперників. Після чого «наступає» інша команда.  Гра триває доти, доки в одній із команд не залишиться жодного гравця.«М'яч від стіни» Гравці стають у шеренгу перед стіною і розраховуються за порядком номерів.  Гравець кидає м'яч об стіну, називаючи голосно номер когось із гравців. Останній ловить м'яч і теж кидає його об стіну, називаючи будь-який номер. Так повторюється щоразу. Якщо м'яч упаде на землю, усі розбігаються, а названий гравець, що не піймав м'яча, бере його і кричить: «Стій!» Усі зупиняються, і гравець намагається потрапити у кого-небудь м'ячем. Якщо потрапить, то гравець піднімає м'яч і кричить: «Стій!», після чого кидає в наступного гравця. І так чинить кожен гравець, якого торкнувся м'яч.   Якщо гравець, що кинув м'яч, промахнувся, йому зараховується один штрафний бал, і гра починається знову. Кидок м'яча об стіну робить той гравець, який не потрапив м'ячем в іншого учасника гри. Виграють ті, хто не має штрафних балів. Хто з гравців має найбільше штрафних балів, програє.   Не можна заважати гравцям ловити м'яч від стіни. Називати номер гравця треба одночасно з кидками м'яча об стіну. За командою: «Стій!» ніхто не має зрушити з місця, а має право тільки ухилятися. Кидати м'яч можна лише з того місця, де м'яч був піднятий.  Вибираючи місця для гри, слід простежити, щоб поблизу не було вікон, засклених дверей. «Кулька» Ведучий підкидає повітряна куля. Поки він летить, можна ворушитися, торкнувся підлоги - всі повинні застигнути і не посміхатися. Хто не виконав - вибуває з гри. «Поміняйтеся місцями» Гравці сидять на стільцях у колі. Ведучий пропонує помінятися місцями тим, у кого, наприклад, блакитні очі (шнурки на черевиках, імена починаються чи закінчуються на букву «А»). Під час пересаджувань гравців ведучий має хутенько сісти на звільнене місце. Той, хто залишиться без місця, стає ведучим.  «Зміна місць» Дві команди шикуються в шеренги одне навпроти одного. За командою ведучого гравці команд міняються місцями. Перемагає та команда, яка першою вишикується в шеренгу. Гру можна урізноманітнити, змінюючи початкове положення, стоячи спиною одне до одного, сидячи обличчям одне до одного, спиною одне до одного, лежачи на животі або на спині.«Ривок за м'ячем» Команди вишикувані в колони по одному за лінією старту, перед якою на відстані два-три метри встановлені високі стійки з планкою на висоті два-три метри. У руках першого гравця великий надувний м'яч. За сигналом ведучого він кидає м'яч угору — уперед через планку, пробігає під нею і ловить м'яч, не даючи йому впасти на підлогу. Потім біжить із м'ячем назад і передає його наступному учасникові. Наступний гравець повторює те саме завдання тощо. «Спробуй утекти» Усі учасники об'єднуються в одну команду і шикуються в шеренгу. Посередині майданчика окреслюється зона завширшки два метри. У цій зоні стоїть ведучий, який має ловити гравців, що перебігають через зону на інший бік ігрового майданчика. Усі піймані ведучим гравці мають йому допомагати ловити, не залишаючи при цьому зони. Гра триває доти, доки залишиться один не пійманий гравець. Він і буде переможцем. «Кумоньки» Для цієї гри потрібно намалювати чотирикутник. Четверо учасників стають на відведені куточки. Ведучий підходить до одного з гравців і говорить: «Кумонько, дай ключі!» Гравець у кутку відповідає: «Іди геть, там постукай». У цей час інші гравці перебігають з кутка в куток. Якщо ведучий устигне стати у кутку, на його місце стає гравець, що залишився без кутка. «Заплутаний клубок» Розділіть гравців на кілька груп і поставте кожну групу в коло. Дайте лідеру кожної групи по клубку. Лідер має обмотатися нитками, потім передати клубок іншому гравцеві, що робить те саме, і так по колу. Коли клубок досягає кінця кола, напрямок змінюється -останній гравець починає розмотувати себе і  назад до лідера. Переможе та команда, що зробить це першою. «Пташечки в гніздечках» На ігровому майданчику розкладіть обручі (або намалюйте кола діаметром 50-60 см). Це — гніздечка для пташок. Усі гравці («пташки») стають в обручі. Ведучий каже: «Сонечко світить. Пташки вилетіли з гніздечок». Гравці вискакують з обручів, бігають по майданчику, змахуючи руками-«крильцями». Раптом ведучий каже: «Сонечко сіло. Пташки летять додому. Раз, два, три!». Після цих слів гравці поспішають зайняти порожнє (або лише своє) «гніздечко». Та «пташка», яка не встигла повернутися в «гніздо» на рахунок «три», залишає гру. Після виходу гравця, зайвий обруч прибирають. Перемагає найспритніша «пташка».   «Намисто»   Шість гравців-«намистинок» вишиковуються в шеренгу і, тримаючи між собою у витягнутих руках обручі, утворюють ланцюжок: гравець, обруч, гравець, обруч, гравець та ін. Це — «намисто».  Усі інші гравці розбиваються на пари і вишиковуються поруч із першим гравцем ланцюжка.  За командою ведучого пара біжить уздовж шеренги (один гравець позаду шеренги, другий попереду), перекидаючи одне одному м'яч крізь обручі — «нанизуючи намистинки». Після закінчення гри ведучий визначає найспритнішу пару. «Квітучі дерева»  На майданчику встановіть дві великі гілки на відстані близько 3 м одна від одної (або відшукайте два молодих деревця, що стоять неподалік одне від одного).   Ведучий роздає гравцям паперові квіти. До кожної квітки пришита коротка петля з нитки, щоб можна було почепити квітку на гілку.   Діти діляться на дві команди і стають навпроти кущів на відстані 4—5 м.   За сигналом ведучого ті з гравців, що стоять першими (в обох командах), біжать до своїх гілок, вішають квітку, повертаються і стають в кінці своєї шеренги. Виграє команда, яка уквітчає свою гілку раніше, але за умови, що жодна з квіток не впаде на землю. «Саджаємо картоплю»  Намалюйте на асфальті десять кіл у два ряди (по п'ять у кожному). Це — два «городи».  Гравці поділяються на дві команди і вишиковуються на відстані близько 3 м від «городів». Перші гравці беруть відерця із картоплинами (по п'ять у кожному).  За сигналом ведучого перші гравці біжать до своїх «городів» і «саджають» картоплинки — кладуть по одній у кожне коло. Потім повертаються до своєї команди і передають відерця другим гравцям. Ті біжать до «городів» і збирають картоплини.   Таким чином гравці то «саджають» картоплю, то «збирають врожай». Перемагає команда, п'ятий гравець якої першим «посадить» картоплю.  «Квіти та вітерці»  Накресліть на асфальті дві лінії на відстані 5—6 м одна від одної.  Гравці обирають поміж себе двох «вітерців». Усі інші — «квіти». Вони мають обрати собі імена — назви квітів. «Вітерці» стають посередині ігрового поля, «квіти» вишиковуються в шеренгу біля однієї з ліній.  «Квіти» звертаються до «вітерців»: «Добридень, вітерці!». Ті відповідають: «Добридень, квіточки!». «Вітерці, вітерці, відгадайте наші імена!»,— просять «квіти».  «Вітерці» називають різні квіти. Як тільки вони вгадують квітку, то гравець, який обрав для себе її назву, біжить через ігрове поле до протилежної лінії. «Вітерці» намагаються впіймати його. Якщо їм це вдасться, цей гравець залишає гру.   Перемагає найспритніша «квітка». «Зима та весна»  Накресліть на асфальті три паралельні лінії на відстані 5—6 м одна від одної.  Гравці поділяються на дві команди — «Зима» та «Весна» — і вишиковуються на середній лінії обличчям одна до одної. Ведучий вигукує назву однієї з команд, і тієї ж миті її гравці кидаються навздогін супротивників. Той, кого упіймають, переходить у цю команду. Таким чином, то команда «Зими» ловить команду «Весна», то навпаки.  Урешті-решт перемагає команда, яка зібрала більше гравців. «Мисливець та зайці»  Накресліть на асфальті кола діаметром близько 50 см. Їх має бути на два менше, ніж гравців. Наперед виходять двоє гравців. Один із них стає «мисливцем», а другий — «зайцем». Усі інші гравці заходять у коло.   За сигналом ведучого «мисливець» починає ловити «зайця». Той біжить, петляючи між кіл.   Відчуваючи, що «мисливець» ось-ось наздожене, «заєць» може вскочити у будь-яке коло. Тоді гравець, що стояв у ньому, стає «зайцем», вибігає з кола і тікає від «мисливця».   Якщо «мисливець» упіймав «зайця», то вони міняються ролями, і гра продовжується.  « Клубок»  Кількість гравців: 5 і більше осіб. Гравці стають у коло і беруться за руки. Потім вони повинні, не відпускаючи руки, заплутатися в клубок. Ведучий ж повинен розплутати клубок, в який зав'язалися гравці. « Море хвилюється»  Приймати участь може будь-яку кількість гравців. Ведучий відвертається від решти учасників і каже: «Море хвилюється раз, море хвилюється два, море хвилюється три, морська фігура на місці замри!». У цей момент гравці повинні завмерти в тій позі, в якій опинилися. Хто перший з них поворухнеться, той стає на місце ведучого або віддає фант.  « Зайці та морквина»  На землі прокреслюють коло діаметром 8 -  10 метрів  . У коло кладуть 10 морквин або будь-яких інших предметів. Коло - це "город". Вибирається городнє "Опудало", яке буде ловити зайців. За сигналом ведучого зайці можуть вбігати в коло і красти моркву, а Опудало ловити зайців. Спійманий заєць вибуває з гри. Але Пугалом дозволяється ловити зайців тільки тоді, коли вони заберуться в город, за межами кола їх ловити не можна.  « Дізнайся мене»  У грі бере участь багато дітей. Ведучому зав'язують очі, він стає в центр кола. За сигналом (бавовни) провідного грають починають рухатися по колу. Повторний бавовна зупиняє рух. Тепер ведучий повинен вказати на кого-то з граючих і спробувати його впізнати. Він має право доторкнутися до гравця і, якщо не може вгадати, попросити його що-небудь вимовити (зобразити тварина - промуркотів, пропищати, прогавкати, прокукурікати і т.д.). Якщо ведучий не дізнається дитини, він водить вдруге.  « Мишоловка»  Двоє стають один проти одного з'єднують руки і піднімають їх вище.    Обидва хором говорять: "Як нам миші набридли, все погризли, все поїли. Мишоловку ми поставимо і мишей тоді спіймаємо!" Завдання граючих поки провідні говорять віршик, пробігти під їх зчепленими руками. Але на останніх словах провідні різко опускають руки і когось з гравців обов'язково ловлять. Той хто потрапив у мишоловку приєднується до ловцям. Мишоловка виростає. Гра продовжується до тих пір поки не залишиться одна миша - переможниця.  «Кіт і миші»  Коту (водящому) зав'язують очі і кілька разів обертають навколо власної осі, щоб він втратив орієнтування. Решта учасників гри - миші, перебуваючи на безпечній відстані від кота, починають його піддражнювати:   - Кіт, кіт, на чому спиш?   - На мосту.     - Чого п'єш?     - Квас.     - Лови мишок - нас!  І всі розбігаються. Завдання кота - спіймати хоча б одну мишку. Коли мишка попалась, кота звільняють від пов'язки, і він стає мишкою, а спіймана мишка - котом. І все починається спочатку. « Третій зайвий»  У центр ставляться стільці, на 1 менше, ніж число учасників. Діти під музику ходять або бігають навколо стільців. Раптово музика припиняється, треба встигнути зайняти стілець. Кому не вистачило - виходить з гри. 1 стілець прибираємо і все триває. Якщо дітей дуже багато, на початку гри можна на підлогу покласти листи газети, але коли залишається 3-4 людини, все ж краще поставити стільці.  «Злови горобчика» Діти стають в коло, вибирають "горобця" та "кішку". "Горобець" в колі, "кішка" - за колом. Вона намагається вбігти в коло, зловити "горобця". Діти не пускають. « Скоріше в коло!»  У середині майданчика креслять коло діаметром 1-2метра (залежно від кількості граючих). Вибирають ведучого, який стає в коло. Решта гравців розташовуються за колом. Вони стають на рівній відстані один від одного і креслять навколо себе невеликі гуртки діаметром в 0,5 метра. Перед початком гри всі учасники входять у велике коло. Один з них підкидає м'яч вгору (і трохи в бік), а інші, крім ведучого, розбігаються по своїх гурткам    Ведучий, як тільки м'яч торкнувся землі, намагається ударом руки закотити м'яч у центральне коло. Однак стоять в колах заважають йому зробити це, також відганяючи м'яч руками. При цьому вони мають право вибігати зі своїх кіл і відбігати від них. Але разом з тим гравці пильно стежать за тим, щоб ведучий не зайняв їх місце в гуртку В іншому випадку гравець, який залишився без кола, стає новим ведучим   Якщо ведучому вдалося закотити м'яч у коло або прокатати його через коло, гра починається знову. При цьому вчитель призначає нового ведучого. Можна ускладнити гру і домовитися про те, що ведучий може займати не тільки вільний коло (коли з нього вибіг гравець), а й прокатувати через це коло м'яч. Якщо це йому вдасться зробити, то гравець, який займав раніше це коло, змінює ведучого.  Учасникам гри треба пояснити, що котити м'яч по землі слід, підтримуючи його руками. Не можна бити по м'ячу так, щоб він підстрибува, а також доторкатися до м'яча ногою. Порушив ці правила стає ведучим. «Спробуй відніми!»  Учасники розташовуються по колу. Вони розмикаються на відстань витягнутих рук. Вибирають ведучого, який виходить у середину кола.   Завдання, що стоять по колу починають перекидати між собою волейбольний (або баскетбольний) м'яч. Ведучий бігає в середині кола Він намагається перехопити м'яч або хоча б доторкнутися до м'яча рукою, коли м'яч перебуває в повітрі або в руках у гравців . Якщо ведучому вдалося це зробити, на його місце йде той гравець, який останнім кинув м'яч, а ведучий стає в коло.  Перед грою можна домовитися, що м'яч можна кидати один одному не тільки по повітрю, але і перекочувати по землі Гравці можуть залишати своє місце в колі, якщо м'яч викотився з кола Взявши м'яч і повернувшись на місце, вони продовжують гру. Ведучий також має право вибігати за коло і салити там м'яч.   Щоб ускладнити гру, можна вибрати двох водящих. Можна також домовитися перекидати м'яч по повітрю не вище витягнутих вгору рук і не нижче колін. За дотриманням цих правил стежить вчитель, який за їх порушення вводить в гру нових водящих (з числа порушників правил), а колишніх ставить у коло.  « Кішки-мишки»  Стільці ставляться по колу, сидіннями усередину. Половина дітей сідає на стільці - це мишки, інші встають ззаду - це кішки. Одній  кішці мишки має не вистачити, тобто вона стоїть за порожнім стільцем. Ця кішка підморгує якій-небудь мишці.   Завдання мишки: перебігти на порожній стілець до підморгнувшого. Завдання кішки, що стоїть позаду: руками затримати її. Якщо не втримала - сама підморгує наступної мишці.  Через деякий час мишки і кішки міняються ролями.  «Класики» На підходящої асфальтової майданчику крейдою розкреслювали квадрат / прямокутник.  Цей квадрат розбивається на "класи" (тобто квадрати), які нумеруються від 1 до 10 (можна і більше) . Завдання граючих проплигати на одній нозі (або двох, залежно від порядку) по "класів" починаючи з 1 до кінця ні разу не збившись. «Танець з предметом»  Всі гравці танцюють і одночасно передають один одному невеликий предмет (іграшку, апельсин). Ведучий час від часу вимикає музику. Той, у кого в цей момент опинився в руках предмет, вибуває.  Виграє останній залишився на танцювальному майданчику гравець.  «Хто швидше?» Клас ділиться на дві команди; дівчаток та хлопчиків, які шикуються по росту в одну шеренгу. За сигналом вчителя "Розійдись!" діти рухаються в різні сторони по майдану. За командою "В шеренгу шикуйсь!" діти повинні стати в одну шеренгу по росту, як перед початком уроку. А вчитель відмічає, хто швидше пошикувався - дівчатка чи хлопчики.  «Мисливець і лисиці» Один з гравців—"мисливець", а всі інші —"лисиці". Мисливець стає на середину майданчика і 3 рази підкидує м'яч угору. В цей час лисиці розбігаються подалі від мисливця, але не перебігають меж майданчика. Спіймавши м'яч після 3-го кидка, мисливець, не сходячи з місця, намагається попасти м'ячем в одну з лисиць. Якщо він промахнеться, то піднімає м'яч і знову кидає його в будь-кого з гравців. Гравець, в якого мисливець попав м'ячем, стає його помічником. Помічник піднімає м'яч, кидає його мисливцю. Якщо мисливець кине м'яч помічникові, той сам кидає м'яч в лисиць. Гра закінчується, коли залишається незачепленою одна лисиця.  «Група, стрункої» Діти шикуються в одну шеренгу. Учитель, стоячи обличчям до гравців, подає команди. Діти повинні їх виконувати лише в тому випадку, якщо перед командою буде вимовлено слово "група". Якщо його не буде, то реагувати на команду не треба. Той, хто допустив помилку, робить крок уперед і продовжує гру. Перемагають діти, які були найбільш уважні і дякуючи цьому залишилися на своєму місці. «Запам'ятай своє місце» Учитель шикує гравців у певному порядку. Діти повинні запам'ятати свої місця. Потім вони розходяться. За сигналом вчителя кожен гравець повинен зайняти своє місце «Вудочка» Діти стоять по колу, учитель — в центрі кола. Він держить в руках шнур (на кінці якого прив'язаний мішечок з піском) або скакалку. Учитель круте мотузку по колу над самою землею, а діти підстрибують уверх, щоб мішечок не зачепив їхніх ніг. "Всі на місці?"Перед гравцями розкладають різні предмети: іграшки, побутові предмети, шкільні речі. Ведучий повертається до них спиною. «Біг в обручах» Команди шикуються в колони по одному за загальною лінією старту. У ведучих гравців в руках гімнастичні обручі. Проти кожної команди на відстані 10 м ставиться поворотна стійка. За сигналом викладача, ведучий кожної команди, надіває на себе обруч, біжить до стійки, оббігає її і вертається назад, де за лінією старту до кожного з них приєднується наступний гравець його команди. Він також пролазить в обруч, і вони удвох пробігають той же шлях. Після цього обруч передається наступним гравцям і вони у такому ж порядку (спочатку один, а потім парами), пробігають дистанцію, поки не пройдуть всі останні діти. Перемагає команда, яка перша виконала завдання.  «Вода, земля, повітря» Гравці розташовуються в середині майданчика, утворюючи 2-3 групи кіл ("землю"). На одній стороні майданчика (за лінією) позначається "вода", за іншою — "повітря". Вибирають двох ведучих, які стають за межею майданчика, на довгих її сторонах один проти одного. Учитель час від часу називає одне з живих істот, які мешкають у воді, на землі або у повітрі. Почувши вимовлене учителем слово, діти швидко перебігають до потрібного місця, а ведучі їх ловлять. Якщо названа тварина мешкає в середовищі, де в даний момент знаходяться гравці, то всі присідають і чекають наступного моменту. Після кількох перебігів ведучі замінюються тими, хто вибув із гри. Гравці, які були спіймані, або не правильно діяли по сигналу, із гри вибувають, поки не залишаться 1-2 переможці.В цей час один предмет прибирається. Повернувшись обличчям до гравців, ведучий повинен назвати цей предмет і показати те місце, де він лежав. Якщо ведучий вгадав, то він зараховується до групи переможців, якщо ні — до групи переможених. Ведучими повинні побувати всі діти.  «Сусід зліва» Гравці утворюють коло. Ведучий підходе до одного з них і робить кілька простих рухів (плескає у долоні, піднімає одну руку, стрибає, присідає і т. д.). Услід за ним ці рухи повторює учень, який стоїть зліва від того, перед яким ведучий зупинився. Якщо гравець не зможе правильно повторити рухи ведучого, то сам замінює ведучого.  «Північний і південний вітер» Вибирають двох ведучих. Одному на руку пов'язують синю стрічку (це північний вітер), другому — червону (це південний вітер). Інші діти бігають по майданчику. Північний вітер намагається заморозити якомога більше дітей (доторкнутися до них рукою). "Заморожені" гравці приймають яку-небудь нерухому позу. Південний вітер намагається розморозити дітей, торкаючись їх рукою і говорячи: "Вільний!". Через 2-3 хв. назначають нових ведучих, і гра повторюється. «На трьох ногах» Двом учням, що стоять поруч, зв'язують мотузкою або скакалкою дві суміжні ноги трохи вище стопи. У змаганнях одночасно беруть участь 2 пари гравців. За сигналом вони повинні добігти до лінії фінішу і повернутися назад. Щоб зручніше було пересуватися, гравці кладуть руки один одному на плечі. « Втримай кульку» Діти діляться на пари. Для кожної пари креслять коло діаметром 1м. Гравці встають в це коло, їм дається повітряна кулька. Вони повинні, не виходячи з кола, дути на кульку так, щоб вона піднімалася і опускалася над ними і над межами їх кола. Не можна «поправляти траєкторію польоту кульки руками. Виграє та пара, яка зможе протриматися довше за всіх. «Дзеркальний відбиток» Ведучий стає обличчям до гравців і робить різні рухи. А діти повинні повторювати, як у дзеркалі, всі його рухи. Хто допустив помилку, вибуває з гри. Перемагає той, хто жодного разу не помилився.                          « Захисти вежу» Всі учасники гри стають в коло. В одного гравця в руках є м´яч. У центрі кола розташована «вежа» («вежу» можна зробити з гімнастичних палиць, пов´язаних на верху). На її верхівці лежить м´яч. Захисник знаходиться біля «вежі» і охороняє її від м´яча, який кидають гравці в «вежу». Той, хто потрапляє м´ячем у «вежу» або в м´яч, стає захисником, а колишній захисник приєднується до всіх гравців. « Пригунці-горобчики» Попередньо на асфальті крейдою креслять коло. У центрі кола стоїть ведучий - «ворона». За колом стоять всі гравці, які є «горобцями». Вони встрибують в коло і стрибають всередині нього. Потім так само з нього вистрибують. «Ворона» намагається зловити «горобчика», коли той скаче всередині кола. Якщо «горобчика» все-таки зловили, то він стає ведучим і гра починається спочатку. « Слухай сигнал» Діти йдуть в колоні по одному. Ведучий подає заздалегідь обумовлені сигнали - звукові (плескаючи долонями). Наприклад: коли ведучий плескає в долоні один раз, то діти біжать, коли плескає два рази - діти сідають, коли три - діти йдуть. «Вище ноги від землі»

Чим зайняти дитину, коли їй "нудно": робимо "цікаву коробочку"

Ця коробочка стане у пригоді під час свята або просто в дощовий день вдома, коли всі інші іграшки набридли чи просто немає настрою. Загалом, вона допоможе розважити дитину або групу дітей в будь-яких ситуаціях і за будь-яких обставин.

Як її зробити? Це дуже просто! Візьміть відповідну  коробочку (чи-то мішечок чи баночку) і прикрасьте її (його) за власним бажанням. Найкраще це зробити разом з дитиною. Зробіть таку коробочку, яка б подобалася і вам, і дитині; та ще й так, щоб вона стала прикрасою у вашому інтер’єрі.

Потім придумайте і красиво напишіть різноманітні ігри та завдання на маленьких картках або записочках. Завдання можуть бути смішними, жартівливими, серйозними, розвиваючими.

Ось кілька варіантів завдань для прикладу:

        - намалювати малюнок пальцями;
        - побудувати халабуду з подушок, стільців і покривал;
        - відправитися на пікнік;
        - гратися з водою;
        - пускати сонячні зайчики;
        - пограти в театр тіней;
        - пограти в крокодила;
        - влаштувати день перевдягань;
        - інсценувати улюблену казку;
        - виконати танець аборигена;
        - танцювати під запальну музику з повною склянкою води;
        - намалювати собі вуса і не змивати їх до вечора ;)
        - співати караоке;
        - навести порядок в іграшках;
        - прибрати в кімнаті, поки грає весела музика;
        - розгадати ребус;
        - відгадати загадку...

Завдання можуть бути найрізноманітнішими! Придумайте самі або разом з дитиною такі, які будуть цікаві саме вам. Можна запропонувати дитині чи дітям, якщо їх багато, самостійно придумати смішні завдання - то для них буде веселою забавою. А як використовувати цю баночку – напевно, пояснювати не треба. Витягати по одній записочці, коли стає нудно і нічим себе зайняти

Головоломка знайди слова: «Моя школа»

Запропонуйте вашому першокласнику розгадати цю просту головоломку та знайти зашифровані в ній 14 слів, що мають відношення до навчання в школі? У кожному рядку цієї головоломки потрібно знайти і обвести ручкою одне слово, а після цього закреслити це слово в списку, який знаходиться внизу сторінки. Завдання допоможе дитині дізнатися написання деяких слів, розвивати уважність, а також попрактикуватися в читанні.

10 ігор з  усього світу, щоб нарешті відірвати дітей від планшетів

Квач, хованки, козаки-розбійники – скільки всього цікавого з дитинства ми згадуємо з посмішкою. Але чим же новеньким здивувати наших дітей?

Перед вами добірка найцікавіших ігор з усієї планети, які викликають захват у місцевих дітлахів. Беремо на замітку і при першій же можливості пробуємо!

«Злови за хвіст дракона» (Китай)

Кількість учасників: чим більше – тим краще

Що знадобиться: нічого

Правила гри: усі шикуються в колону і кладуть руку на плечі або пояс того хто стоїть попереду. Той, хто стоїть першим – голова дракона, останній – його хвіст. Далі починається найвеселіше. Голова дракона починає полювати за своїм хвостом. Ті гравці, хто ближче до хвоста, можуть всіляко допомагати йому «втікти» від голови, спритно тікаючи всім хвостом. Однак в спробах схопити хвостик і втекти від мисливця важливо, щоб колона не розсипалася і «дракон» не розвалився.
Так що тримайся, голова! Нас не так-то просто зловити.

«Плати апельсинами!» (Гана, Африка)

Кількість учасників: дві команди по 3-4 людини

Що знадобиться: по 4 апельсини на кожного учасника

Правила гри: малюються дві лінії на відстані 10-15 м один від одного, за якими розміщуються команди. На лінії в ряд перед гравцями обох команд кладуться гіркою апельсини: знизу кладуть три, зверху – ще один. Команди по черзі кидають апельсинами по горах противника. Якщо вдалося її розсипати, то той хто поцілив забирає апельсини для своєї команди. При невдалому кидку «полетівший» апельсин дістається противнику. З отриманих таким чином апельсинів противник складає нові гірки, які теж можна розсипати. Гра триває, поки одна з команд не втратить всі свої апельсини. Вона і вважається прогрвшою. Апельсини легко замінять м’ячі, кубики та все, що підкаже ваша фантазія.

«Кабадді» (Індія)

Кількість учасників: дві команди, будь-яке парне число гравців

Що знадобиться: гарний настрій і сильні легені

Правила гри: ігрове поле ділиться навпіл на території для двох команд. З початком гри нападник команди що стартує переходить на чужу половину поля і намагається доторкнутися рукою або ногою до гравців-суперників. Але все не так уже й просто: спочатку він повинен зробити вдих і під час полювання постійно говорити «кабадді! кабадді! кабадді!». Як тільки повітря закінчився, нападник сам стає здобиччю і повинен бігти щосили назад. Щоб врятуватися, треба встигнути торкнутися рукою або ногою до своєї території. Якщо вдало, то з команди супротивника вибувають всі, до кого доторкнувся нападник. Якщо ж його зловили, то в бій відправляється команда противника. Виграють ті, в чиїй команді залишилося більше гравців.
Ця гра родом з Індії, але стала настільки популярна в Азії, що навіть проводяться світові змагання з кабадді.

«Три камінчика» (Франція)

Кількість учасників: від 2 до 4

Що знадобиться: по 3 камінчика або будь-яких маленьких круглих предметів, які можна затиснути в кулачку

Правила гри для двох: обидва учасники в кулачку ховають за спиною 1, 2 або 3 камінчика, щоб заплутати суперника. А можна злукавити і залишити руку порожньою. За сигналом обидва гравці виставляють перед собою «в гру» затиснутий кулак. Тепер завдання – вгадати, скільки камінців всього зараз в грі, і вони по черзі називають свій варіант числа від 0 до 6. Але повторюватися не можна. Наприклад, якщо перший гравець назве «п’ять», то другий вибирає з решти чисел. Далі розтискають кулаки і дивляться, хто виграв. Той хто вгадав викидає один свій камінчик і гра триває. Якщо ніхто не вгадав, то просто грають далі. Перемагає той, хто позбувся всіх камінчиків раніше.
Ще смішніше грати в три камінчика втрьох або вчотирьох. Головне – не забути змінити варіанти відповідей від 0 до 9 і від 0 до 12. До речі, ця старовинна французька гра раніше використовувалася не тільки для розваг, а й для вирішення спорів.

«Дуель картоплею» (Філіппіни)

Кількість учасників: 2, загальна кількість пар – по числу охочих повеселитися

Що знадобиться: вилки і картоплини

Правила гри: гравці на відстані метра один від одного стають на коліно, другу ногу відривають від землі і тримають рукою на вазі, щоб зберегти рівновагу. В іншій руці у кожного – по картоплині на вилці або паличці. Головне завдання – збити картоплю противника і утримати свою. Перемагають не найсильніші, а моторні та спритні: іноді досить одного блискавичного руху, і перемога забезпечена.
Гравець «мертвий», якщо картопля падає або піднята нога тричі торкнеться землі. Гра також закінчується, якщо один гравець спирається на противника або штовхає його. Для спрощення правил можна не вставати на коліно.

«Посол прибуває» (ПАР, Африка)

Кількість учасників: може бути будь-яким – чим більше гравців, тим довше гра

Що знадобиться: «цінний подарунок» – будь-який предмет, який в грі стане цінністю. Наприклад, м’яч. На батьківщині гри це найчастіше шматок дерева поріж, яке дуже цінується в Південній Африці.

Правила гри: гравці діляться на два «села» і вибудовуються шеренгами один напроти одного. З однієї відправляється «посол» з цінним подарунком в іншу. Він віддає його суперникам і відразу ж тікає, а все «село» кидається за ним у погоню. Якщо «посла» встигнуть зловити до повернення додому, він стає полоненим. Але якщо йому все-таки вдалося втекти, свого гравця «в полон» віддають переслідувачі. Програє «село», в якому залишився всього один житель.

«Хурег адуун / Табун» (Бурятія, Росія)

Кількість учасників: чим більше, тим цікавіше

Що знадобиться: нічого

Правила гри: учасники стають в коло і міцно беруться за руки. Це конячки, які охороняють своїх лошат – інших гравців, які знаходяться в центрі кола. Можна стукати копитами, іржати та наслідувати конячок. Навколо табуна ходить гравець-кінь, який захищає лошат від навали вовків. А кілька гравців-вовків нишпорять навколо і намагаються розірвати коло, схопити лоша і потягти його в лігво. Але кінь-охоронець лякає вовків, і якщо схопить вовка, то той вважається вбитим. Гра продовжується до тих пір, поки кінь не «переб’є» всіх вовків.

«Квінта» (Литва)

Кількість учасників: 5

Що знадобиться: м’яч

Правила гри: на землі чи асфальті малюють великий квадрат зі стороною приблизно 10 м або позначаються кути цього квадрата, куди встають 4 гравці. У центрі квадрата малюється коло діаметром близько 1,5 м, в нього стає п’ятий гравець – квінта.
Кутові гравці по черзі намагаються «вибити» квінту м’ячем, той же ухиляється від м’яча, не виходячи за коло. Той, кому вдалося потрапити в квінту, змінюється з ним місцями.

«Шлагбаум» (Швеція)

Кількість учасників: гра для великих компаній – чим більше, тим цікавіше

Що знадобиться: нічого

Правила гри: усі, крім трьох гравців, шикуються в квадрат так, щоб в кожному ряду було стільки гравців, скільки і самих рядів. Ті, хто стоять шеренгою беруться за руки, утворюючи всередині квадрата вулиці.
Решта троє – це переслідуваний, переслідувач і ведучий. Завдання другого – зловити того хто тікає по вуличках. Але на боці першого – вся команда, і як тільки його наздоганяють, провідний робить знак. Всі гравці швидко відпускають руки, повертаються ліворуч і утворюють руками нові вулички. Переслідувач, який практично упіймав тікача, в мить виявляється з ним на різних вулицях. І так кожен раз, поки переслідувач не опиниться спритнішим за команду. Тоді вибираються нові гравці для погоні і веселощі тривають.

«Вовк» (Уругвай)

Кількість учасників: веселіше, якщо гравців більше 4

Що знадобиться: нічого

Правила гри: вибирається просторе поле і з двох сторін рискою відзначаються його межі. Серед тих, що грають вибирається гравець, який стане вовком. З одного боку поля за межею буде будинок, з іншого – «лігво вовка». Всі гравці бігають між будинком і вовком по майданчику і наспівують придуману пісеньку, «що поки немає вовка».
Потім гравці наближаються до лігва і запитують вовка: «Чи прийдеш ти, вовк?», Той відповідає: «Я тільки встаю». Гравці знову граються на поле і через деякий час знову йдуть до вовка з тим же питанням, але чують вже іншу відмовку. І так постійно – то він вмивається, то одягається, то причісується і т. д. Але в якийсь момент вовк несподівано вигукує: «Іду, щоб зловити вас!» – І кидається ловити гравців. Рятуються ті, хто добіг до будинку, а спійманий вовком змінюється з ним місцям