Робимо уроки з дитиною: поради батькам

Вам щодня доводиться змушувати дитину робити уроки? Багато батьків скаржаться на те, що це найскладніша частина виховання школяра. Можливо, вам стає трохи незручно, коли настає час виконувати домашнє завдання, тому що ви наперед знаєте, що дитина зараз почне влаштовувати істерики, кидати підручники та грюкати дверима. Ваше бажання допомогти їй призводить до того, що ви годинами сидите з нею за підручниками, слухаючи її скарги на те, як вона ненавидить навчання. Це може тривати з року в рік і так і не принести бажаного результату.

Домашні завдання – обов'язок дитини

Перш за все, вам потрібно зрозуміти: виконання домашніх завдань – це важка робота і для вас, і для дитини. У її насиченому графіку це один із найскладніших пунктів. Допоможіть їй знайти час для того, щоб регулярно вчити уроки, як би складно для неї це не було. Пам'ятайте, що її завдання – вчитися в школі, виконувати домашні завдання, а ваше – виконувати домашню роботу й виховувати дітей з любов'ю.

Мотивуючи дитину виконувати домашні завдання, легко вплутатися в протистояння з нею. Вона може проявити нелюбов до виконання завдань, вважаючи за краще гуляти, спілкуватися з друзями або займатися ще чимось. І якщо в цей момент ви не зможете впоратися з розчаруванням або злістю з цього приводу, ви програли в цій боротьбі. Багато дітей починають маніпулювати батьками, викликаючи в них фрустрацію й думки про те, що змінити таку поведінку просто неможливо.

Правда полягає в тому, що коли дитина з дитинства не навчиться виконувати свою роботу, долаючи труднощі, в дорослому житті вона буде мати проблеми. Тому батькам важливо навчити її відповідально ставитися до своїх обов'язків. Тримайте ситуацію під контролем і поясніть їй, що вчити уроки – це частина її повсякденних обов'язків.

Щоб привчити школяра виконувати домашні завдання без конфліктів, дотримуйтеся наступних рекомендацій.

Порада № 1. Зберігайте спокій

Не втрачайте самовладання, не кричіть на дитину, якщо вона не відразу правильно вирішує завдання або відповідає на питання. Не критикуйте її за неправильні відповіді й не піддавайтеся спокусі зробити завдання за неї. У будь-якій ситуації зберігайте спокій. Якщо ви будете критикувати дитину або кричати на неї, це загострить атмосферу й тільки ускладнить їй завдання.

Порада № 2. Поясніть дитині свої очікування та її відповідальність

Дайте зрозуміти, що вона повинна робити уроки вчасно й докладати до цього максимум зусиль. Визначте час, коли вона повинна робити уроки. Враховуйте індивідуальні особливості дитини. Комусь легко даються іноземні мови, але з математикою виникають труднощі, комусь навпаки. Одні діти більш посидючі і для них важливо, щоб під час виконання завдань їх ніхто не відволікав; іншим необхідно робити перерви й розбивати великі завдання на кілька дрібних. Деякі діти самостійні й можуть виконувати завдання без сторонньої допомоги, але більшості потрібний контроль і допомога з боку батьків відповідно до віку. Якщо у вас кілька дітей, ваше завдання ускладнюється, адже вам потрібно враховувати особливості кожного з них.

Порада № 3. Регулярно спілкуйтеся з вчителями ваших дітей

Підтримуйте зв'язок із вчителями протягом усього навчального року, починаючи з вересня. Це допоможе вам знати все про успішність дітей у школі та буде особливо корисним у випадках, якщо в дитини виникають будь-які труднощі.

Порада № 4. Визначте для себе оптимальну роль у взаємодії з дитиною

Деяких дітей потрібно постійно мотивувати до навчання, деяким – давати чіткі настанови та інструкції, а інших треба просто час від часу контролювати. Постарайтеся вибрати для себе таку роль у цьому процесі, яка буде максимально враховувати потреби дитини. Пам'ятайте, що, зрештою, саме вчитель визначає, добре чи погано дитина впоралась із завданням. Ви не несете відповідальності за результат, ваша задача – створити умови для дитини й допомагати їй за потреби. Ви можете висловлювати свої припущення, але за виконання домашніх завдань відповідальність несе дитина.

Порада № 5. Діти повинні вчити уроки одночасно

Якщо у вас кілька дітей, які ходять до школи, організуйте їх розпорядок таким чином, щоб вони вчили уроки одночасно. Якщо хтось упорається зі своїми завданнями раніше, він повинен поводитися тихо, щоб не заважати брату чи сестрі.

Порада № 6. Визначте час і місце для виконання домашніх завдань

Постарайтеся дотримуватися встановленого часу день у день. Якщо дитина активна, робіть перерви в роботі. Наприклад, дитина може 15 хвилин виконувати завдання, а потім зробити перерву на 5 хвилин. Під час таких перерв ви можете запропонувати їй перекусити, щоб відновити свої сили. Подбайте про спокійну атмосферу в будинку в цей час: вимкніть телевізор або хоча б зменшіть його гучність.

Переконайтеся, що в дитини є достатньо простору для того, щоб учити уроки. При цьому також потрібно враховувати індивідуальні потреби: для одних дітей для цього знадобиться великий кухонний стіл, щоб можна було розкласти всі книги й зошити, а для інших - маленький тихий куточок у дитячій кімнаті.

Порада № 7. Привчайте дитину до розпорядку з раннього віку

Навіть якщо дитина ще маленька і лише вчиться читати, регулярно виділяйте для цього час. Це допомагає їй звикнути до розпорядку, адже з часом завдань стане все більше і вони будуть складніші.

Порада № 8. Допомагайте дитині на складних етапах роботи

Іноді дитина не може виконати домашнє завдання через те, що на певному етапі в неї виникають труднощі. І тут потрібна ваша допомога. Наприклад, їй необхідно розв’язати ряд однотипних завдань, але вона не розуміє, з чого почати. Розберіть разом з нею 1-2 завдання – й решту вона зможе розв’язати самостійно. Якщо вона не може вибрати тему для твору, ви можете провести разом з нею невеликий мозковий штурм, щоб знайти потрібну ідею. Запам'ятайте: ви не повинні виконувати завдання за дитину, досить лише трішки її підштовхнути до правильного рішення.

Порада № 9. Вирішіть з чоловіком, хто з вас буде допомагати дитині з уроками

Для цього визначте, у кого з вас краще виходить пояснювати що-небудь. Це допоможе заощадити час на виконання домашніх завдань. Якщо ж ви виховуєте дитину самі, можна час від часу просити про допомогу когось із друзів або родичів.

Порада № 10. Проявіть співчуття й підтримку

Якщо навчання дається дитині важко, підтримайте її, проявіть співчуття. Іноді дітям задають досить складні завдання, і у вашої дитини можуть виникати проблеми з їх виконанням. Запитайте у вчителя, чи всім дітям у класі важко даються такі завдання, чи тільки вашій дитині. Якщо подібні проблеми спостерігаються в неї в класі, вчитель може провести тестування, щоб визначити причину цього. Хоча батькам і неприємно чути про те, що їхня дитина має проблеми з навчанням, діючи спільно з учителем, можна виправити ситуацію.

Порада № 11. Використовуйте позитивне підкріплення

Дітей необхідно мотивувати добре вчитися, виконувати домашні завдання й отримувати високі оцінки. Більшість дітей отримують задоволення від високих оцінок і досягнень у навчанні. Але якщо цього не відбувається, можна використовувати додаткові стимули. Не рекомендується заохочувати дитину грішми. Замість цього можна купити їй те, що вона давно хотіла, зводити її в кіно тощо. Ці речі стануть для дитини більш значущими, ніж грошове заохочення. Крім того, це зміцнить атмосферу любові й підтримки у вашій родині.

Швидше за все, ваша дитина ніколи не полюбить робити домашні завдання або це заняття буде даватися їй з труднощами. У всіх дітей різні здібності, і якщо ваша дитина не досягне успіху в науці, вона може стати художником, будівельником або технічним працівником. Нам би всім хотілося, щоб наші діти самостійно вчили уроки, але, швидше за все, цього не станеться. Тому нам потрібно допомагати їм, підтримувати та вчити відповідально ставитися до навчання.

Як рольові ігри впливають на навчання дитини

Рольові ігри – це спосіб виявити творчі здібності дитини під час гри. Батьки й учителі можуть використовувати такий вид ігрової діяльності для навчання дитини й розвитку в неї тих чи інших навичок. Під час рольових ігор діти уявляють себе мандрівниками далекими країнами, лікарями або вчителями. Вони використовують власну фантазію для створення уявних світів, розвиваючи важливі для себе навички.

Чому рольові ігри важливі для дитини? Як найкраще використовувати цей ігровий метод удома чи в школі? Які конкретні дії варто зробити для цього? Розгляньмо докладніше.

Що таке рольові ігри?

Під час рольових ігор діти приміряють на себе різні ролі (пожежник, учитель, лікар), а потім у процесі їх розігрування демонструють, що вони розуміють під тією чи іншою роллю. Хоча такі ігри можуть відбуватися де завгодно, досить часто діти використовують для них іграшки, із їх допомогою створюючи уявний світ.

Як рольові ігри допомагають дитині вчитися?

У процесі рольових ігор, застосовуючи уяву, дитина розвивається в соціальному, фізичному, розумовому й мовному напрямах. Ось навички, що формуються в дитини у процесі рольових ігор:

• рольові навички. Щоб виконати ту чи іншу роль, дитині потрібно мати про неї певне уявлення. Граючи роль якоїсь людини, вона повинна імітувати її дії і поведінку, що їх вона спостерігала раніше. Рольові ігри допомагають дитині краще зрозуміти, як влаштоване суспільство;
• здатність зосереджувати увагу. Рольові ігри допомагають дитині довше концентруватися на тому чи іншому явищі, дії чи особі, активніше долучатися до певної справи;
• соціальні навички. Оскільки у суспільних взаєминах люди виконують різні ролі, такі ігри допомагають дітям розвивати соціальні навички, навчають спілкуватися з однолітками й дорослими;
• навички спілкування. Рольові ігри розвивають навички мовлення, слухання та взаємодії з людьми навколо, оскільки для виконання тієї чи іншої ролі діти повинні почути, що говорять інші люди, а потім правильно на це відреагувати.

Таким чином, у процесі рольових ігор діти розвивають різні навички: вчаться співпрацювати з оточенням, збільшують словниковий запас тощо.

Як заохотити дитину до рольових ігор

Діти часто самі охоче грають у такі ігри. Однак, дотримуючись наших рекомендацій, ви у змозі додатково мотивувати дитину долучатися до рольових ігор:

• надайте дитині достатньо часу та простору для гри. Коли дитина грається, не переривайте її гру і не відволікайте її. Не пропонуйте дитині план гри, натомість дайте їй змогу на повну силу виявити уяву;
• відтворюйте історії в іграх. Імовірно, ви читаєте дитині багато книг. Спробуйте розіграти з нею за ролями одну з її улюблених казок або історій. Ви можете також запропонувати дитині придумати продовження історії;
• використовуйте реквізит. Важливою частиною рольових ігор є підготовка предметів, що допоможуть дитині краще зіграти її роль. У цьому вам стануть у нагоді ляльки, іграшкові будиночки й інші предмети, які можуть ожити в уяві дитини.

У які рольові ігри можна гратися разом із дитиною?

Розгляньмо декілька ідей для створення сюжетів рольових ігор.

• Літак. Уявіть, що диван – це літак. Запропонуйте дитині бути пілотом і здійснити політ понад хмарами.
• Пекарня. Приготуйте тісто для печива й дозвольте дитині самостійно створювати кулінарні шедеври: печиво, кекси тощо.
• Пляж. Ця гра зробить процес купання дитини веселішим. Запросіть дитину уявити, ніби вона на пляжі і ловить рибу (у цій ролі варто використовувати іграшки) у воді.
• Книжковий магазин. Запропонуйте дитині зіграти роль продавця в книжковому магазині. Вона продаватиме книги за прилавком (для цього використайте письмовий стіл, а книги знайдете у своїй оселі), а ви будете покупцем.
• Вокзал. Ви можете навчити дитину орієнтуватися в розкладах поїздів або автобусів і планувати подорож. Обладнайте у її кімнаті уявний вокзал і зіграйте в гру.
• Похід. Можливо, у майбутньому ваша дитина ходитиме в походи. Ви можете поставити намет у кімнаті і навчити цього дитину.
• Лікарня. Дозвольте дитині зіграти роль лікаря, який ходить у білому халаті, роздаючи пацієнтам льодяники.
• Пожежна частина. У цю гру можна гратися у дворі. Дайте дитині шолом і шланг для поливу. Нехай вона уявляє себе пожежником, котрий рятує людей від небезпеки.
• Дім. Для цієї гри доцільно використовувати ляльок або плюшеві іграшки. Вони виконуватимуть домашню роботу: пратимуть, готуватимуть вечерю тощо.
• Ресторан. Дитина може зіграти роль кухаря або офіціанта: створюватиме меню, прийматиме замовлення тощо.

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина росла, розвивалася й цей процес був радісним, заохочуйте її до участі в рольових іграх. При цьому не важливо, це 6-річна дитина чи п'ятикласник. Використовуйте наведені вище поради, аби привернути увагу дитини до таких ігор і бути відкритими для нових ідей. Діти мають добре розвинену уяву, тож скористайтеся цією перевагою, щоб навчити їх нового.

Графічний диктант – прийом для розвитку уяви і опанування азів математики. 

Графічний диктант – створення схематичного малюнка на аркушах у клітинку. Зображення може створюватись під диктовку вчителя, за завданням, в якому вказані стрілочки (для напряму) і цифри (визначення відстані) або, домальовуючи шаблонний контур.

Однак, це не просто малювання клітинками, а й відмінний спосіб для розвитку уяви і уважності у дітей віком від 5 до 10 років. До того ж, це захопливе і дійсно корисне заняття.

Графічні диктанти розвивають:

• вміння рахувати;
• розуміння симетрії;
• орієнтування у напрямках руху (вгору, вниз, вліво, вправо, за діагоналлю);
• довільну уяву;
• дрібну моторику і координацію рухів;
• уважність, пам`ять і посидючість.

Найкраще такі вправи виконувати на уроках математики. Адже зміст завдань пов'язаний зі створенням геометричних фігур, рахунком та обчисленням координат. Учитель повинен роздати всім школярам спеціальні бланки, на яких будуть намальовані клітинки, також знадобляться звичайний і кольорові олівці та гумка. 

У якості шаблонів для графічних диктантів можна використовувати зображення різних тварин, будівель, транспортних засобів або візерунки. 

Правила малювання за клітинками 

На перших етапах вчителю необхідно ставити на папері точку старту на розі клітин. Вона повинна бути в такому місці, щоб дитина, повторюючи візерунок, змогла його помістити на аркуші. 

Згодом точку відліку учні можуть ставити самостійно, за інструкцією вчителя про те, скільки клітин потрібно відступити зверху і з лівого краю аркуша. 

Також слід наголосити такі умови:

1. Один крок – 1 клітина;
2. Стрілочка – вказання напрямку руху;
3. Кінець попереднього є початком для наступного кроку. 

Якщо дитина виконала всі умови завдання вірно, то в результаті вийде цікавий візерунок чи силует, який згодом можна розмалювати кольоровими олівцями. 

Формати графічних диктантів:

Існує кілька методик здійснення графічного диктанту, кожна з яких має певні переваги і відрізняється складністю виконання. Підбираючи спосіб проведення роботи, потрібно враховувати вік учнів. 

 Симетрія.  Такий диктант являє собою зображення, яке виконане тільки з одного боку. Учневі потрібно самостійно домалювати другу половину малюнка, чітко відтворюючи симетрію першої частини зображення.

Приклад завдання для графічного диктанту такого типу:

 За зразком.  Педагогу потрібно роздрукувати шаблони зображення і роздати усім дітям. Учні повинні скопіювати їх на свій аркуш. Щоб малюнок був ідентичний шаблону, необхідно уважно дивитися на зразок і повторювати лінії. Виконання завдань такого типу сприяє виробленню посидючості і терпіння, а також розвиває зорову увагу.

Приклад завдання для графічного з відтворенням малюнку:

 За стрілочками.  Кожен учень отримує аркуш із шаблоном, на якому позначено точку старту, а також інструкцію, в якій стрілочками послідовно вказано напрямки і кількість кроків, які потрібно щоразу прокреслити, рухаючись у певний бік. Завдання такого типу дозволяють напрацювати навичку орієнтування у напрямках, закріпити вміння рахування і розвивають уважність і концентрацію уваги. 

Приклад виконаного завдання графічного диктанту з використанням стрілочок:

 Слуховий.  Передбачає послідовне креслення зображення під диктовку педагога. Учитель диктує школярам точку старту, а також кількість клітинок і напрям руху, в якому треба креслити, щоб отримати певне зображення. Після завершення диктанту отримані зображення звіряються зі зразком.

Приклад шаблону завдання, які отримують учні для виконання графічного диктанту з використанням стрілочок на слух:

Прогулянка і  рухливі ігри на свіжому повітрі 

Настільні ігри на ГПД

  

Перший раз на групі продовженого дня

Моральне виховання як основа вихованості молодшого школяра.

"Кожна мить тієї роботи, що називається вихованням, - це творіння майбутнього і погляд в майбутнє".
В. О. Сухомлинський

Виховання дітей – дуже складна, тонка і відповідальна справа. З незапам’ятних часів люди мріяли про гармонійну людину. Ще І. Г. Пестолоцці створив концепцію гармонійного розвитку особистості. Він ставив метою інтелектуальний, моральний і фізичний розвиток, удосконалення "сил розуму, серця і руки".

Відомо, що вихованість – якість особистості, яка визначає в повсякденній поведінці людини її відношення до інших людей. В основі такого відношення лежать повага і доброзичливість до кожної людини.

Молодший шкільний вік – особливий етап у формуванні ставлення людини до навколишнього світу, коли визначається спрямованість особистості – громадська, колективістська, чи, навпаки, егоїстична, індивідуалістська. Цей вік сприятливий для формування основ культури поведінки. Молодші школярі вже здатні сприймати вимоги до себе, вони піддатливі зовнішньому впливові, схильні до наслідування.

Поняття "духовне багатство особистості" стосовно молодшого школяра включає в себе оптимальний для цього віку рівень розвитку інтелектуальної, емоційної, діяльно-практичної сфер особистості, потребу в знаннях і ширину світогляду, розвинуте уявлення, прагнення до творчості.

Одним з аспектів духовного виховання є моральне виховання дитини. Я вважаю, що виховна робота має одночасно спрямовуватися й на всебічний моральний розвиток учнів, і на розв’язання цілком конкретних для певного етапу виховання завдань. При цьому не можна не зважати на нерівномірність морального виховання, неоднакову активність дітей у різних сферах діяльності.

Про рівень вихованості учнів можна судити з їх висловлювань і міркувань про себе, товаришів, інших людей, з різноманітних питань етики і моралі, безпосередньої поведінки і діяльності у різних ситуаціях. Уже на початку роботи важливо з’ясувати, які моральні уявлення склалися у дітей, виявить недоліки в їхньому вихованні, причини порушення норм і правил поведінки.

А причини ці бувають різні: учні не знають, як слід поводитися; знають, але не вважають норми і правила обов’язковими для себе, не бажають поводитися правильно; дорослі, що оточують дитину, не показують зразків моральної поведінки; розбіжність у вимогах батьків і педагогів примушує дитину пристосовуватися до суперечливих виховних впливів. Усе це вчитель повинен знати й ураховувати в роботі. Тому виховну роботу в класі я починаю з дослідження сім’ї, спілкування з дітьми. Матеріали педагогічних спостережень зберігаю, періодично аналізую, порівнюю, роблю з них висновки.

Розвиток дитини відбувається постійно. Щоб вміло і цілеспрямовано керувати становленням дитини, необхідна постійна і чуйна увага до світу її думок, почуттів, дійсне знання усього, чим вона живе, про що мріє. Не можна розглядати кожну із сторін виховання як ізольований, самостійний процес, всі ці сторони взаємопов’язані.

Для формування духовного багатства особистості молодшого школяра необхідні:

• єдність і взаємозв’язок різних сторін духовного розвитку;
• повсякденна орієнтація та розвиток творчого потенціалу кожної дитини;
• розширення і поглиблення діяльності учнів;
• розвиток інтелекту, почуттів, волі.

Роботу з морального виховання дітей я уявляю як послідовне розв’язання таких завдань:

• розширювати, поглиблювати і систематизувати знання дітей про моральні норми і правила культурної поведінки;
• викликати у школярів активне бажання культурно поводитися, додержуватися морально-етичних норм, виробляти негативне, неприязне ставлення до антигромадських виявів у навколишньому житті;
• формувати турботливе ставлення до оточуючих людей, до природи;
• розвивати вміння школярів справедливо оцінювати свої і чужі вчинки, узагальнювати й нагромаджувати досвід моральної поведінки.

Діти стали школярами, тому багато чого будуть робити вперше. І від того, якими будуть ці перші кроки в школі, залежить часто і подальше відношення дитини до навчання, до праці, до своїх однолітків, до інших людей. Кожна дитина має свої позитивні якості: один вже гарно читає, другий вміє малювати, третій дуже спостережливий і може гарно розповісти про те, що він бачив, четвертий особливо спритний і швидко бігає.

Важливо це підмітити і показати сильні сторони кожного всьому дитячому колективі. В той же час майже у кожної дитини є слабкі сторони: один задається, другий ліниться, третій більше міркує про власний успіх, четвертий дає обіцянки, але не виконує їх. Організовуючи життя дитини, треба будувати виховання так, щоб долати ці недоліки. Важливо оцінювати успіх дитини не в порівняння з успіхами інших, а оцінювати досягнені нею результати, співставляючи її теперішні успіхи з минулими, підкреслюючи її розвиток і просування.

Багато важливих рис духовного світу дитини, її морального обличчя закладається в початкових класах. Саме тут дитина отримує основи знань, тут формується і розвивається особливості її характеру, волі, моральності. Якщо у вихованні дитини в початкових класах будуть якість огріхи, то ці вади, навіть якщо вони не помітні в початкових класах, обов’язково проявляються пізніше.

Вчитель початкових класів повсякденно вчить дітей розрізняти гарні і погані вчинки людей. Цьому присвячено зміст багатьох уроків читання, бесіди з учнями. Розбір подій дитячого колективу. Так у дітей поступово формується явлення про моральну поведінку.

Моральна освіта молодших школярів передбачає головним чином створення у них моральних уявлень, виховання моральних почуттів та досвіду моральної поведінки. Вчителю, який працює з тим чи іншим матеріалом на уроці, доводиться вирішувати як дидактичні, так і виховні завдання.

Виховні можливості учбового процесу приховані перш за все в його організації. В колективній діяльності чинником виховання стають самі умови, характер стосунків. Спілкуючись, діти вчаться працювати в колективі, співробітничати. За правильно організованого уроку успішно розвиваються такі моральні якості, як колективізм, відповідальність, чесність, культура поведінки.

Взаємини обумовлюються методами, способами і формами проведення уроку. Методами навчання не тільки вчать, передають знання, формують уміння. А й організовують учбову працю, спонукають до активної роботи, впливають на характер взаємин, що складаються. За їх допомоги створюються проблемні ситуації, висуваються такі пізнавальні та практичні задачі, які вимагають від учнів вольових зусиль, напруження думки й пам’яті. Тут стимулами самоорганізації є позитивні емоції й інтерес, що виникає у ході творчого надбання знань.

Кожний метод навчання може бути використаний з метою виховання. На уроках письма та математики складні у смисловому відношенні вправи містять у собі пошукове завдання, мають творчий характер і вимагають інтенсивної, вдумливої роботи. Виконуючи такі вправи, учні набувають звички переборювати труднощі, привчаються до організованості й самостійності.

Зміст підручників надає вчителю багатий матеріал для проведення виховної роботи на уроці, яка б формувала свідомість учнів, їх уявлення про найпростіші норми моралі, правилах людських взаємовідносин. Особливе значення в цьому змісті слід відвести книгам для читання з української та російської мови, матеріалу підручника "Я і Україна". Вміле використання матеріалу цих підручників з виховною метою дозволяє вчителю вести систематичну роботу по формуванню моральних уявлень дітей.

На характер стосунків у процесі навчання впливає правильне поєднання індивідуальних, парних, групових і колективних форм організації роботи учнів на уроці. Поєднання різних форм уроку активізує спілкування й товариську взаємодопомогу. Школярі краще пізнають один одного. Вчаться ділитися досвідом, передавати свої знання.

Учні знайомляться з основними моральними нормами на яскравих прикладах з навколишнього життя, літератури і з власного досвіду.

На хід уроку, організацію діяльності учня та його моральне виховання впливає контроль і оцінка. Контроль організовує роботу школяра. Підвищує його відповідальність, формує уміння самоконтролю.

Цілісний підхід до організації уроку потребує вмілого використання методів виховання і перш за все методів організації діяльності і поведінки – виховних ситуацій, змагання, ігрових прийомів, схвалення і заохочення.

На уроках часто виникають і створюються різні за значенням і змістом ситуації, що можуть вирішувати конкретні виховні задачі. Особливо велике виховне значення має ситуація успіху, яка викликає радість навчання, бажання дружно працювати.

На організацію уроку, підвищення його виховної ефективності впливають ігри та ігрові прийоми. Гра організовує, привчає учнів до порядку, підвищує активність, увагу й спостережливість. Під час гри дитина переборює невпевненість, відкриває в собі нові сили, творчі можливості. У всіх ігрових ситуаціях обов’язковою умовою для підсилення їх виховного значення є прояв старанності, пильності, чесності, скромності. Товариської взаємодопомоги.

Робота з виховання дитини – процес систематичний. Важливо, щоб діти, систематично отримуючи моральні знання і уявлення, опинялися в життєвих ситуаціях, які б сприяли емоційному переживанню отриманих знань, їх усвідомлення і закріплення.

Як відомо, знання моральних норм і правил ще не є гарантією вихованості. Щоб досягти їх свідомого виконання, потрібне тривале вправлення в різноманітних видах спеціально організованої діяльності: суспільно-політичній, трудовій, художній, спортивній тощо.

Такі методи стимулювання дитячої діяльності, як гра, змагання, створення громадської думки, допомагають долати недоліки, виробляти свідому дисциплінованість, заохочувати дітей до сумлінного виконання обов’язків. При цьому я прагну, щоб виховна робота приваблювала дітей змістовністю та емоційністю, викликала в них інтерес і активність, заохочувала до самоаналізу, самооцінки.

Для досягнення поставленої мети я намагаюсь урізноманітнювати виховні заняття, проводячи їх у формі:

• бесіди ("Культура поведінки у школі", "З добрим водися, а лихого стережися", "Твої обов’язки в сім’ї", "Кого можна назвати справжнім другом");
• рольові гри ("Хто першим вітається", "В гостях у Мойдодира", "Так чи ні?");
• усного журналу ("Якщо добрий ти", "Про зошит, карту, олівець", "Про братів наших менших");
• заочної подорожі ("До бабусиної скрині", "В гості до казки", "Моя Вітчизна – Україна");
• інсценізації віршів, казок, оповідань;
• спортивних змагань ("Веселі старти", "Ми – олімпійці");
• конкурсів ("На загадку є відгадка", "Зошит посміхається");
• вікторин ("Хто самий розумний", "Що? Де? Коли?", "Можна – не можна");
• трудових операцій ("Книжкова лікарня", "Речі у твоєму портфелі", "Моя парта");
• свят ("Моя мама краща в світі", "Золота осінь", "У світі казок", "Новорічне свято", "Хвала хлібу");
• прогулянок, екскурсій.

Особливо вдалими вважаю класні години, які проводяться у нетрадиційних формах. Так класну годину "Світ людських відносин" я проводила у формі гри телевізійного клубу "Що? Де? Коли?" На дошці – зображення сови – символу мудрості, до нього прикріплені конверти з питаннями у формі ситуацій, на які діти колективно повинні відповісти. Учні діляться на команди, обирають капітана. По черзі капітани виходять до дошки, беруть конверт і читають усьому класу питання. В конвертах містяться питання – ситуації такого змісту:

"Опираючись на ціпок, йде старий чоловік. Він зупиняється, щоб відпочити. І знову дибає. Хлопці, які спостерігали за ним, почали наслідувати його ходу, згорбилися, ледь передвигають ноги. Діти весело сміються.

Що ви можете сказати про таких хлопців?"

В одному конверті було одразу три питання – це означало бліц-турнір. В другому конверті – музична пауза, яку ми з задоволенням провели танцюючи вальс. А в кінці вікторини була прочитана стаття Л. М. Толстого "Бесіди з дітьми з моральних питань".

Такі форми виховної роботи урізноманітнюють класні години і викликають активність навіть у пасивних дітей.

Знання про взаємини між людьми молодші школярі здобувають з книжок, від учителя, батьків, інших людей, з власного досвіду спілкування з дорослими і ровесниками.

Ефективність виховної роботи педагога у багатьох випадках залежить і від його уміння працювати з батьками, знаходити спільну мову, спиратися на їх допомогу і підтримку. Тому паралельно з виховною роботою у класі я проводжу й роз’яснювальну роботу з батьками. Мною підібрані теми для обговорювання з батьками з питань морального виховання дітей. Форми і методи роботи з батьками різноманітні. Це і проведення батьківських зборів, групові і індивідуальні бесіди з батьками, залучення батьків до безпосередньої роботи з дітьми, спільні справи класу.

У формуванні культурної поведінки, свідомої дисципліни тісне співробітництво, взаємодія школи, сім’ї, громадськості має особливе значення.

Про ефективність виховної роботи свідчить те, наскільки добре діти знають і вміють виконувати правила поведінки; наскільки цінними для них вважаються доброта, чуйність, справедливість, ввічливість; чи вміють діти поступитися один одному, піклуватися про інших; як уміють виконувати свої обіцянки; наскільки сміливо й рішуче виступають проти недоліків, несправедливості, грубості.

Глибше пізнавати дитину мені допомагають методи спостереження, бесіди, анкетні опитування, обстеження умов життя і виховання, аналіз творів тощо.

Моральний розвиток особистості – процес, що триває протягом усього її свідомого життя. Виховання – це друге народження. І нам, педагогам і батькам, треба пам’ятати слова Я. Корчака "Виховання дитини – це не втішна розвага, а завдання, яке вимагає капіталовкладень – важких переживань, зусиль, безсонних ночей і багато, багато думок".