У СІМЕЙНОМУ КОЛІ

Десять заповідей батькам

1.Не навчайте того, у чому не обізнані: для правильного вихован­ня дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета — виростити її для життя серед людей.

3. Довіряйте вашій дитині, розтлумачуйте те, що вона робить кра­ще, а що — гірше. Залишайте за нею право на власні помилки: дитина оволодіє вмінням самостійно їх виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Вона мусить впевнюватись у своїх силах поступово, і з неї виросте відповідальна особистість.

5. Будьте терплячими.

6. Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам’ятайте: твер­дість лінії у вихованні досягається не покараннями, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

7. Потурбуйтесь про те, аби ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоря­джень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху самі вчаться розпоряджатися собою.

8. Виключіть зі своєї практики вислів: «Роби, якщо я наказав», за­мініть цю форму вимоги іншою: «Роби тому, що не зробити цього не можна, це принесе користь». Дитина має звикнути діяти не на догоду батьківському розпоря­дженню, а тому, що це доцільно, розумно, потрібно.

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину із сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте з тим, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити».

Ми виховуємо своїх дітей на прикладі свого життя, системи влас­них цінностей, виховуємо своєю присутністю і відсутністю, виразом обличчя, звичним тоном спілкування з людьми, обстановкою в квар­тирі, ставленням до праці та дозвілля.

Десять правил Л. Джонсона

Президент США Ліндон Джонсон мав репутацію великого умов­ляльника, оскільки, як ніхто інший у сучасній історії, умів переконува­ти. Він міг майстерно доводити справу до узгодження позицій окремих парламентських фракцій і тим самим прискорювати прийняття законів.

Чому президентові вдавалося так успішно улагоджувати міжособистісні стосунки? Виявляється, саме тому, що він над цим постійно працював. Задовго до того, як стати наступником Кеннеді, Джонсон роз­робив та старанно виконував десять принципів, які забезпечували успішну взаємодію з людьми.

Ознайомимося з ними, а ще краще, запам’ятаємо деякі йо­го поради.

1. Учіться запам’ятовувати імена. Недбалість у цьому питанні мо­же означати недостатній інтерес до справ інших.

2. Намагайтеся не додавати напруженості в середовище людей. Нехай вони відчувають себе у вашій присутності так затишно, ніби вбрані у свій улюблений одяг.

3. Намагайтеся поводити себе так, щоб ніщо не могло порушити вашої душевної рівноваги.

4. Не робіть вигляд, що ви знаєте все наперед.

5. Будьте цікавими для людей, щоб їхня дружба з вами щось їм обіцяла.

6. Не допускайте розв’язності у своїй поведінці.

7. Розвивайте в собі доброзичливість до людей, доки не почнете виявляти свої симпатії цілком щиро.

8. Щиро намагайтеся вирішити всі непорозуміння — як давні, так і ті, котрі щойно виникли. Намагайтеся не висувати претензій до лю­дей.

9. Ніколи не забувайте привітати людину з успіхом чи висловити співчуття в тяжку хвилину.

10. Передайте людям свою духовну силу, і вони віддячать вам щи­рою прихильністю.